Спецтрибунал для агресора: міжнародне правосуддя проти РФ

Забезпечити реальну невідворотність покарання Росії

Український парламент ратифікував угоду з Радою Європи щодо створення Спеціального трибуналу для розслідування злочину агресії Росії проти України. Закон про ратифікацію Угоди, яку вже називають історичною, ухвалений Верховною радою України 15 липня 2025 року конституційною більшістю у 323 голоси.

Таким чином, стався великий юридичний прорив, коли світова спільнота визнала, що саме акт агресії як "злочин злочинів" запустив лавину російських воєнних злочинів на українській землі у ХХI сторіччі.

"Завдяки трибуналу та співпраці з країнами світу й міжнародними організаціями зможемо забезпечити реальну невідворотність покарання Росії за війну проти України", - сказав президент Володимир Зеленський, підписавши Закон про ратифікацію Угоди.

Масштаби бомбардувань, руйнувань та убивств

За даними Генеральної прокурора України, на липень 2025 року встановлено та зареєстровано таку кількість російських воєнних злочинів в Україні:

• Загальна кількість зареєстрованих воєнних злочинів: понад 132 000.

• Жертви серед цивільного населення: 13 000 загиблих та 30 700 поранених. Справжня кількість жертв, імовірно, значно вища, особливо враховуючи ситуацію в Маріуполі та інші райони, де неможливо провести розслідування.

• Росія викрала щонайменше близько 20 000 українських дітей.

• Збитки інфраструктурі оцінюються у більше ніж $500 млрд.

У Харківській області:

Понад 18 000 воєнних злочинів, включаючи:

• Руйнування та знищення житлових масивів у Харкові, Чугуєві, Ізюмі, Балаклії, Вовчанську.

• Масові страти цивільного населення.

• Удари по школах, дитсадках, лікарнях, критичній, енергетичній інфраструктурі.

Згідно з заявами української влади, лише у червні 2025 року Росія вдарила по Україні 2800 ударними дронами, майже 3000 керованими авіаційними бомбами та 140 ракетами різних типів.

Загалом з початку повномасштабного вторгнення Росія випустила по Україні:

• Понад 8 тисяч ракет.

• Близько 33 тисяч керованих авіабомб (КАБів).

• Близько 28 743 дронів типу Shahed.

• Крім того, були використані різні типи ракет, включаючи "Кинджали", балістичні та крилаті ракети, а також велика кількість дронів-камікадзе, зокрема, "Шахедів".

Реакція Москви

На підписання Угоди 25 червня 2025 року Кремль відповів, як завжди, різко, а то й агресивно. У Москві назвали Спецтрибунал "нікчемним політичним фарсом".

Прес-секретар розшукуваного за воєнні злочини Владіміра Путіна Дмитро Пєсков заявив, що "Росія не визнає жодних нових судів, які не є частиною міжнародного консенсусу".

Заступник голови Радбезу РФ Дмитро Медведєв прокоментував так: "Це антиросійське збіговисько – не суд, а каральний орган Європи".

Своєю чергою, прокремлівські медіа запустили кампанію дискредитації трибуналу. У пропагандистських виданнях ширяться наративи про "відсутність правових підстав" та "переслідування Росії за політичними мотивами".

Трибунал дістане злочинців: реакція міжнародної спільноти та ЗМІ

Ратифікація Україною Угоди викликала широку й переважно схвальну реакцію серед міжнародних партнерів та світових медіа. Провідні західні видання назвали цей крок історичним і таким, що відкриває реальну перспективу справедливого покарання для російських воєнних злочинців.

Британська BBC схарактеризувала рішення як "інструмент історичної відповідальності", підкресливши: "Справедливість має шанс". Французький Le Monde зауважив, що Україна демонструє незворотність курсу на правду та справедливість.

Американська The New York Times акцентувала увагу на глобальному значенні трибуналу: "Світ став ближчим до того, щоб притягнути Кремль до відповідальності".

Аналітики Bloomberg наголосили на стратегічній тривалості цього рішення: "Міжнародне правосуддя грає в довгу гру – і історія це показує. Ми завдячуємо цьому Україні та українцям. Росія повинна заплатити за свої жахливі злочини".

Європейське видання Politico відзначило не лише юридичне, але й політичне значення трибуналу: "Створення спеціального трибуналу зараз ... стане потужним сигналом для сильних людей у всьому світі, демонструючи, що міжнародне правосуддя може знайти способи притягнути лідерів до відповідальності – ким би вони не були".

Німецька Bild привітала рішення як "історичний шанс для Європи". У відповідь на це російська влада заблокувала доступ до сайту Bild.de та звинуватила видання в так званому "інформаційному тероризмі", що лише підтвердило значення трибуналу як подразника для авторитарного Кремля.

Загалом світові ЗМІ трактують створення Трибуналу як черговий важливий етап у боротьбі за справедливість та покарання головного злочину сучасної епохи – агресії Росії проти України.

"Історична необхідність": як реагують українці

Ініціатива створення Спетрибуналу викликає в Україні переважно однозначну підтримку.

За даними опитування групи "Рейтинг" (липень 2025), 87% громадян висловили підтримку ратифікації Угоди про Трибунал. Це один із найвищих показників суспільної консолідації за роки війни.

При цьому 68% українців вірять у реальність вироку особисто Путіну та іншим вищим посадовцям РФ, а 45% вважають, що реальне винесення вироку можливе вже протягом найближчих п’яти років.

Також 61% респондентів зазначили, що трибунал і питання справедливості мають для них вищий пріоритет, ніж навіть економічні чи соціальні реформи під час війни.

Дані інших досліджень підтверджують цей тренд. За результатами червневого опитування Київського інституту соціології (КМІС), 81% респондентів вважають створення трибуналу "не просто важливим, а історично необхідним", і лише 5% висловили скептицизм, аргументуючи це "слабкістю міжнародних структур". Також 72% респондентів КМІС вважають, що навіть за відсутності швидких вироків трибунал матиме величезний вплив як міжнародний прецедент.

Опитування Центру Разумкова (липень 2025) демонструє схожі настрої: 75% респондентів вважають, що рішення про створення трибуналу – це доказ дипломатичної перемоги України, 69% погоджуються з тезою, що ратифікація трибуналу підвищує статус України як суб’єкта міжнародного права, а 56% зазначили, що це зміцнює віру у неминучість історичної справедливості.

Загалом соціологічні дослідження фіксують в Україні потужний суспільний запит на справедливість та покарання російських злочинців. Для багатьох громадян Спецтрибунал – це не лише правовий, а й моральний акт, що демонструє стійкість українського суспільства й віру в перемогу правди над агресією.

Як працюватиме Спецтрибунал

Спецтрибунал базуватиметься у Страсбурзі, місті, яке символізує європейські цінності права та демократії. Його юрисдикція буде чітко обмежена розслідуванням і судовим переслідуванням саме злочину агресії, тобто планування, підготовки, ініціювання та ведення війни в порушення міжнародного права. Злочини агресії вважаються "матір’ю всіх злочинів", адже саме вони призводять до масових воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду.

Склад Трибуналу формуватиметься з незалежних суддів із країн Ради Європи, із залученням представників третіх країн, а також із можливістю інтеграції українських правників та експертів у роботу слідчих груп та Офісу прокурора. Трибунал працюватиме за принципами верховенства права, з дотриманням стандартів Європейської конвенції з прав людини. Очікується, що перші слухання можуть відбутися вже 2026 року, після завершення розслідувань та підготовки матеріалів обвинувачення.

Участь країн та міжнародна підтримка

На сьогодні свою підтримку Трибуналу офіційно задекларували понад 29 країн, серед яких ключові європейські держави – Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Польща, Литва, Латвія, Естонія, а також партнери з інших континентів – Канада, Японія, Австралія. Хоча США не є формальним учасником, вони висловили політичну підтримку, наголошуючи на важливості "притягнення агресора до відповідальності".

Виклики та суперечності

Разом із тим існують серйозні виклики для універсальності Трибуналу. Показовим є приклад, коли США ввели санкції проти судді Міжнародного кримінального суду (МКС) після видачі ордера на арешт Путіна. Цей прецедент продовжує викликати певну недовіру до міжнародної юстиції серед окремих держав, особливо на Глобальному Півдні.

Ключовим обмеженням залишається відсутність участі Китаю, Індії та Бразилії, які зберігають нейтральну або проросійську позицію на міжнародних майданчиках. Це обмежує глобальне охоплення Трибуналу й створює ризики для подальшого виконання вироків за межами Заходу. Окремі країни Африки, Близького Сходу та Латинської Америки поки утримуються від офіційної підтримки механізму.

Попри виклики, експерти наголошують: навіть неповна участь світової спільноти не скасовує важливості самого прецеденту покарання за злочин агресії, який стане сигналом не лише для Росії, а й для потенційних агресорів у майбутньому. Спецтрибунал розглядають як проміжну ланку міжнародного правосуддя, здатну доповнити роботу МКС та забезпечити притягнення до відповідальності вищого військово-політичного керівництва країни-агресора.

Історичні прецеденти міжнародного правосуддя

Спецтрибунал щодо злочину агресії Росії стане важливою віхою в історії міжнародного права, спираючись на досвід попередніх міжнародних судових органів, але із суттєвими відмінностями.

Нюрнберзький трибунал (1945-1946) став першим судом, який визнав злочин агресії (тоді – "злочин проти миру") міжнародним злочином, покаравши нацистських лідерів за розв’язання Другої світової війни. Саме Нюрнберг заклав правову основу для переслідування злочину агресії, якою користуються й нині.

Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії (1993) був створений для розслідування і покарання воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду, зокрема, за масові вбивства у Сребрениці. Цей трибунал встановив персональну відповідальність політичного і військового керівництва Балкан.

Міжнародний кримінальний трибунал для Руанди (1994) став важливим прикладом відповідальності за геноцид – суд переслідував організаторів масового знищення народу тутсі та політичних опонентів.

Окремими прикладами залишаються суд над Саддамом Хусейном в Іраку (2006), який завершився стратою диктатора за масові злочини проти людяності, та справа Муаммара Каддафі (Лівія, 2011) – щодо нього було видано ордер МКС, однак його було вбито під час громадянської війни.

Унікальність українського Спецтрибуналу

На відміну від згаданих трибуналів, які охоплювали масові злочини або декілька категорій злочинів (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини), Спецтрибунал для України зосереджений виключно на злочині агресії. Це буде унікальний міжнародний суд, орієнтований на покарання одного злочину, скоєного однією державою – Росією, із чіткою прив’язкою до міжнародного консенсусу про незаконність агресії.

На відміну від універсальної юрисдикції МКС, який не може переслідувати злочин агресії через юридичні обмеження щодо Росії, Спецтрибунал заповнить цю прогалину і дасть змогу розглядати відповідальність найвищого керівництва Кремля – включно з президентом, прем’єром, міністрами оборони й закордонних справ, секретарями Радбезу РФ.

Трибунал покликаний відновити історичну справедливість і нагадати, що злочин агресії – це не політичне рішення, а найтяжчий міжнародний злочин, який має нести правові наслідки незалежно від посади чи статусу злочинців.

Прогнози провідних українських дипломатів та аналітиків

Колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко вважає створення трибуналу частиною глобальної трансформації міжнародного права: "Спецтрибунал – це чіткий сигнал: злочин агресії не залишиться безкарним. Навіть країни, які вагаються щодо підтримки України, не можуть ігнорувати такий юридичний прецедент".

Дипломат Валерій Чалий наголошує на складності, але незворотності процесу: "Це лише початок правової дороги до притягнення Росії до відповідальності. Без широкої міжнародної координації трибунал залишиться символічним. Але цей символ уже формує нову реальність у міжнародних відносинах".

Аналітики та дипломати Олександр Хара, Костянтин Єлісєєв, Володимир Хандогій, Лана Зеркаль сходяться на думці, що трибунал – це не лише кримінальна справа, а й юридична зброя України у боротьбі за компенсації та відновлення справедливості.

Олександр Хара наголошує: "Це важливий символ для всіх країн, які хочуть жити без страху бути знищеними. Якщо агресію не буде покарано, жодна міжнародна угода не має сенсу".

Лана Зеркаль звертає увагу на політичний ефект: "Навіть без вироку, сам факт запуску трибуналу – це дипломатичний та юридичний удар по легітимності Кремля. Росія остаточно перетворюється на вигнанця цивілізованого світу".

Справедливість як довгострокова стратегія

Більшість фахівців сходяться на думці: політична ізоляція, юридичне переслідування та створення міжнародного консенсусу щодо відповідальності агресора – це вже історична перемога України. Спецтрибунал створює фундамент не тільки для покарання злочинців, а й для формування нової архітектури глобальної безпеки, де агресія матиме реальні наслідки.

Читайте також: Трибунал для Кремля: коли агресія стане злочином