Кримінальна історія Харкова. Як закінчилася епоха "лохотронників"

• "Кто шарик заметил, свою удачу встретил!"
• "Вот он край Красноярский, а вот Краснодарский!"
• "По стране шагает тройка – Миша, Рая, Перестройка!"

Уже складно уявити і зовсім непросто згадати, але порівняно нещодавно галасливий натовп, з якого лунали подібні зазиваючі "речі", де "грали в наперстки", можна було зустріти майже в будь-якому місці Харкова.

Із кінця 1980-х людні місця в містах колишнього Союзу окупували "наперсточники" та всілякі представники "незаконного ігрового бізнесу" або, як їх називали загалом, – "лохотроннники". Не було винятком і наше місто. Більше того, у певний період Харків був лідером у цьому бізнесі. А харківські "наперсточники" їздили "на виїзд" до багатьох міст не лише України, а й колишніх союзних республік.

Приблизно до середини 90-х у Харкові "незаконний ігровий бізнес" із хаотичного та неорганізованого поступово перетворюється на майже легальну справу, з ознаками корпоративного устрою. До цього періоду майже відійшли "наперстки". І зовсім не тому, що по телебаченню та в газетах було багато "викривальних матеріалів" про цю схему. Тодішні публікації у ЗМІ були більш скандальними та розрахованими на сенсацію, ніж інформативними, і більше допомагали шахраям, аніж шкодили.

Відхід схеми "наперстків" був пов'язаний із змінами у всьому кримінальному бізнесі, а саме з оседлостью і навіть умовною легалізацією.

"Лохотронники", які раніше "працювали" виключно "на хапок", тобто в будь-якому місці в будь-який час і без домовленості з правоохоронцями, тепер мають постійне "місце роботи", режим роботи, постійний штат і керівництво, і навіть подібність соціальних гарантій для своїх працівників.

"Наперстки" на той час були також ефективні у сенсі "підйомів", тобто доходів. Але в цій "роботі" був дуже великий відсоток "заяв", тобто звернень громадян, які програли до правоохоронних органів, із заявами, що в нових умовах "постійної роботи" на одному місці було неприйнятно.

До середини 90-х у Харкові залишилося два постійні місця з "лохотронниками". Це був "бан", як у певних колах називали Південний вокзал, і "Будиночок" – місце біля універмагу "Будинок торгівлі на Центральному ринку".

На вокзалі раніше не було постійного та безапеляційного лідера, який контролював би це місце. У різні періоди це місце тримали різні люди. У 1995 році на вокзалі з'являються рулеточники з реально офіційним прикриттям від казино "Зевс". Бенефіціаріями цього прибуткового бізнесу і своєрідними "смотрящими" в цьому місці стають два відомі харківські авторитети Геннадій Китайник "Горбатий" та Ігор Скуратович "Фашист". Під "Будиночком" командує одіозний і нині здоровий авторитет Саша "Маха" у парі із Сашком "Вельмою".

Тодішні лідери "ігрового бізнесу" Харкова не конфліктували між собою. Можливо, тому, що основний міліцейський "дах" у них був один. Більше того, вони мали партнерські відносини, вони ділилися інформацією та ресурсами. Навіть система організації "праці" у них була однаковою.

"Генеральні директори" не знаходилися на "робочому місці" постійно. За процесом, доходами та працівниками стежили "бригадири". На вокзалі це були "Валик", "Вася", "Ігнат", "Дядько". Під "Будиночком" ті ж функції виконували "Косий", "Брек", брати "Фроли". Фонд заробітної плати також був однаковий, 50% від "підйому" залишався у "бригади", решта йшла "вгору" - босам.

Перші складнощі із "роботою" почали виявлятися на вокзалі. Влітку 1999-го року в ЛВМ (Лінійне відділення міліції на Південному вокзалі) прийшла негласна директива "зверху" – "перекрити кисень" і не давати "працювати" місцевим "лохотрнонникам". Обійшлося без жорстких "прийомів" та конфліктів. Просто на місці роботи з ранку і до вечора виставлявся постійний міліцейський пост. Постові не грубіянили і навіть вибачалися, але відмовлялися йти. А при спробах "рулетників" виставити столики з рулетками ввічливо просили прибрати, інакше обіцяли наслідки, затримання та відвідування камери у відділенні.

Загострення пов'язували із конфліктом "Горбатого" зі своїм дахом, всемогутнім харківським міліцейським начальником. Тоді здавалося, що все це тимчасово, директори добазаряться - і все буде як раніше. Але через тиждень пресингу вокзальні "бригади" були розпущені, тимчасово, відправлені "у відпустку за свій рахунок". Вперше за майже п'ять років на привокзальній площі не було нав'язливих зазивал, нахабні молоді люди не пропонували "кинути кульку", не лунали крики ошуканих харків'ян та гостей міста. Транзитні пасажири просто гуляли площею і явно нудьгували.

Приблизно через місяць стало ясно, що "бан" закрили назавжди. Хоча "генеральні директори" робили відчайдушні спроби повернути прихильність міліцейського начальства. Ігор "Фашист" навіть купив старенький автомат Калашнікова, щоб здати його в ЛВМ і провернути це як розкриту справу про торгівлю зброєю. Нічого не помагало. Тоді боси задумалися про експансію, перенесення бізнесу в "найсолодше" місце на той момент у Харкові – на ринок біля метро імені Академіка Барабашова.

Менше року "лохотронщики" з вокзалу освоювали нову територію, звикали до порядків та правил харківського супербазару. Так, наприклад, першого ж дня "роботи" на Барабані міліціонери з місцевого підрайону попередили, що втягувати в гру місцевих торговців-в'єтнамців заборонено під страхом серйозних наслідків.

Але і на новому місці не склалося. У лютому 2000 року біля входу в метро "Барабашова" відбувся один із найзначніших "прийомів" у кримінальній історії Харкова. Співробітниками місцевого підрайону було затримано близько 20 осіб. Саме затримання фіксували на відео та показували на харківських каналах, шукали потерпілих. Усіх затриманих після РВВС відправили до ізолятора тимчасового тримання, а справу вів слідчий у особливо важливих справах з Управління боротьби з організованою злочинністю.

Кожна дія окремо в цьому затриманні була просто немислимою для "лохотонників" Харкова, а разом була просто бомбою під усім незаконним ігровим бізнесом у місті. За результатами цього затримання нікого не засудили, справу закрили, але імперію "Фашиста" – "Горбатого" було повністю знищено. Назавжди. За чутками, всі ці події сталися не через бажання влади очистити місто від вуличних шахраїв – це була остання фаза того самого протистояння "Горбатого" з міліційним дахом.

А Гену "Горбатого" було заарештовано навесні 2001 року за зовсім іншою справою.

На Центральному ринку 2000 року також починається тиск на "Маху" та підконтрольні йому бригади "лохотронників". Спочатку таким самим способом – виставлянням постійних постів біля входів до Будинку торгівлі, бригади витісняють із грошового місця під універмагом. "Рулеточники" змушені освоювати прилеглу територію автостанції № 2 "Суздальські Ряди", набагато менш прибуткову. З падінням доходів скорочується і колектив. До 2003 року на автостанції залишається лише одна бригада, в якій приблизно 5-6 учасників, найортодоксальніших. У деяких "стаж роботи" у подібному виді діяльності становив понад 20 років, вони просто не вміли нічого робити, крім цього.

А в 2004 році шахраїв, що залишилися, затримують. І це було останнє затримання "лохотронників" у Харкові із найсуворішими наслідками. Слідство розшукало потерпілих, були упізнання та очні ставки. З п'яти затриманих трьох було засуджено, вони отримали терміни від трьох до п'яти років.

На цьому закінчилася історія незаконного ігрового бізнесу "лохотронників" Харкова.

Прийнято ідентифікувати "лохотронників" як дрібних вуличних шахраїв, нав'язливих прилипал чи "ярмаркових зазивал". Насправді доходи босів від такої кримінальної діяльності у Харкові на момент розквіту могли становити понад сотню тисяч доларів на місяць.

Читайте також: "Прийом із 90-х". Як кримінальний термін повернувся в обіг людей у Харкові