Активіст Вадим Поздняков: Терехов втратить право на деколонізацію топонімів Харкова
Не можна сказати, що процес деколонізації харківської топоніміки застопорився, тому що він по суті й не набирав обертів. Перейменування тривають, однак із такою швидкістю, яку неозброєним оком помітити важко. Утім, у органів місцевого самоврядування залишається вкрай мало часу, оскільки приблизно через 8 місяців усі повноваження з деколонізації та декомунізації топоніміки перейдуть до державних органів влади на місцях.
Чому в Харкові деколонізація йде настільки помітно, що ще мають перейменувати, про ставлення до цього мера Ігоря Терехова та голови ОВА Олега Синєгубова в інтерв’ю виданню "Думка" розповів керівник ГО "Деколонізація. Україна", громадський активіст Вадим Поздняков.
Як із грудня 2022 року помінявся Харків? Чи відчувається якась динаміка за ці 8 місяців, яких тебе не було в місті?
- Він став куди живішим, на мою думку. Людей суттєво більше. Коли я був у грудні, Терехов розповідав, що в Харкові більше мільйона людей, не вірилося від слова взагалі. Я проїжджав по Салтівці, людей там особливо не було. Причому їдеш увечері, а на величезний будинок кілька вікон горіло. Зараз істотно побільшало.
У плані деколонізації та декомунізації громадського простору Харкова як змінилася ситуація?
- Змінилася ситуація суттєво. Потихеньку демонтують пам'ятники. Коли я минулого разу був у Харкові, ще був Тихонов (пам’ятник голові Ради міністрів СРСР Миколі Тихонову, що стояв у сквері на набережній, демонтували у січні 2023 року – ред.), ми щодо нього зверталися до міської ради. Погруддя Островському у центрі, "Орлятка" зняли на Холодній Горі. Дуже багато об'єктів прибрано, не буду зараз перераховувати, в цьому немає сенсу. Меморіальні дошки, пам’ятники, погруддя, серпи і молоти – воно все потихеньку знімається.
Я скажу, що офіційного такого хорошого темпу в Харкові ніколи не було. Коли був Кернес і була декомунізація, тоді більшість пам'ятників зносили "невідомі патріоти". А зараз кілька десятків об’єктів демонтовано останнім часом, але зняті вони, як раз, комунальниками.
Фото: Вадим Поздняков
Ти це пов'язуєш зі зміною світогляду мера Ігоря Терехова чи з прийняттям закону?
- Це, я думаю, пов’язано з тим, що він змирився, що цей процес доведеться пройти і він нікуди від нього не дінеться. Закон тільки нещодавно набрав чинності, а прибирали їх вже й до того. У якийсь момент Терехов зрозумів, що воно невідворотно. Тому я бачу, що він на цьому не піариться, не розповідає, що ось ми зняли пам’ятник, він робить це по-тихому – хоп немає одного, хоп, нема другого, хоп, нема третього. Ніхто це особливо й не афішує. Просто ми уважно слідкуємо за цим процесом і точково міській раді зверненням вказуємо, що треба прибрати.
Із чим пов'язуєш те, що мер Терехов не афішує цей процес? Із наміром зберегти електорат?
- Думаю, що так. Хоче зберегти електорат, який ще доволі специфічний, скажемо так. Який уже і жовто-блакитний, але ще не до кінця український. Це як людина, в якої прапорець на аватарці жовто-блакитний, а пише таку дурню, що не дай Бог. Кожного разу, коли якийсь пам’ятник російський, радянський у Харкові демонтують, у нас безліч коментарів від жовто-блакитних аватарок про те, що цього не треба було робити.
У Харкові в багатьох місцях радянські символи тільки закриті щитами чи рекламою, але не демонтовані. Наприклад, на будівлі мерії. Як ти це оцінюєш?
- Із міською радою особлива історія. Тому що формально, якщо брати сторону закону, то вони й не мають права там зараз демонтувати. Формально. Тому що будівля має статус пам’ятки і без дозволу Мінкульту ніхто нічого не може зробити. А наскільки я розумію, Мінкульт ніяких дозволів досі не давав, це теж до міністерства питання. Однак є можливість, враховуючи, що будівля пошкоджена, під час реставраційних робіт символіку зняти. Якщо би була політична воля…
За умов сильного запиту від патріотичної громади, враховуючи той факт, що вже рік пройшов, як завісили серпи та молоти на мерії, то все можливо – була би політична воля. Формально питання з Мінкультом, я думаю, вирішити не так важко. Міський голова навіть міг би подзвонити чинному в.о. міністра культури, попросити підписати документи – на завтра ці документи були би підписані й висотники вже все би прибрали.
Чому він цього не робить?
- Тому що немає зацікавленості в цьому. Якби в нас був тиск знизу, що треба зняти, то він би це зробив. Як тоді, коли він їх завісив.
Виходить так, що люди мають впливати на темпи декомунізації в Харкові також, а не просто чекати, що все відбудеться само.
- Звісно, чекати, що воно вийде якось само собою, не вийде.
Доведеться покладатися на тих, хто прийде з війни?
- Я думаю, якщо певна кількість людей зможе виділити хоч трошечки часу і підніме інформаційну хвилю, то можна це зробити. Терехов не буде цього робити, поки його не змусять.
Кернес би не зробив принципово, він би сказав, ні. Ще би провів ініціативу з відновлення якогось ще пам’ятника, щоб просто в піку. А Терехов – поки його не змусять. У нього немає бажання це проводити, але й нема якогось опору, що він не хоче. Його просто це не цікавить. Якщо буде сильний імпульс знизу, він зробить.
Фото: Вадим Поздняков
У Харківському метрополітені триває декомунізація. Що там іще залишилося?
- Із того, що я знаю, навіть там, де позакривали ці ордени на станції "Героїв праці", вони планують провести демонтажні роботи чи заміну. Зараз це тимчасова історія, просто позакривали, щоб їх не було у публічному просторі. Це як із "Київською" підняли скандал, коли "Киевская" стала "Київською". Вони зробили нові не дуже естетичні літери, але я знав, що вони зробили це тимчасово, інші були у процесі виготовлення. Вони і зараз у процесі виготовлення. Треба почекати, а щоб людям не муляло око, вони і зробили їх.
Так само і на "Армійській": спочатку виготовили два таких собі макети замість зірок, а потім зробили все класно. Усе у процесі. Я знаю, що є політична воля. Вони вже провели облік і працюють.
Я ніякі інформаційні хвилі щодо саботажу не роблю, бо знаю, що воно у процесі. Якщо воно все буде в такому самому стані до початку наступного року, ми почнемо кричати, чого ж так довго. А зараз воно все поки робиться.
Правильно я розумію, що патріотична громадськість Харкова дає керівництву метрополітену час до початку наступного року, щоб замінити зірки та серпи з молотами?
- Думаю, так. Треба ж зробити, аби воно все було гарно. Це ж оздоблення станцій.
На твою думку, що треба зробити із радянською мозаїкою на станції "Історичний музей" над ескалатором?
- Вони її поки закрили. Я хочу уточнити у метрополітену, що вони будуть із нею робити далі. На мою думку, варто провести конкурс, знайти спеціаліста з мозаїки і зробити щось якісне наше. Можливо, навіть не міняти радянський герб на тризуб, а зробити щось, пов’язане з історичним музеєм. Якісну мозаїку і фахівця можна знайти. Я впевнений, що навіть зараз, у такий час, ми могли би просто знайти фахівця з мозаїки, який би це зробив безкоштовно, бо це, як ніколи, на часі.
Щодо яких об’єктів зараз працює ГО "Деколонізація. Україна"?
- Багато. Кілька десятків звернень я подавав. Це пам’ятник Ломоносову на Салтівці, це пам’ятник росіянину та українцю на мосту через річку на початку проспекту Героїв Харкова. Не знаю, чого їх не прибрали, вони вже заросли травою. Це "Алея Комсомольців" біля будинку "Слово". Багато різних меморіальних дощок. Серп і молот на муралі біля метро "Пушкінська". Меморіальні дошки на вулиці Манізера. Там є дошка колишньому начальнику Управління КДБ у Харківській області.
Фото: Вадим Поздняков
Що із того, про що ти говориш, буде знято найближчими днями? Чи вже є якісь відповіді з мерії на звернення?
- Найближчими днями нічого немає. Зараз поки чистять місто від покажчиків "Московський проспект". До речі, дуже активно. Усе, що є, вони прибирають. За місяць їх знято штук 40-50. Їх знімають дуже активно, процес іде.
А по дошках і пам’ятниках я не знаю. Вони знімають за моїми зверненнями у рандомному порядку. Наприклад, є два об’єкти плюс-мінус рівноцінні, але одну дошку вони знімають, іншу – ні. Ніякої логіки.
Яка твоя думка щодо демонтажу пам’ятника Володимиру Висоцькому біля Палацу спорту?
- Що він там забув? Ось моя думка. Давайте поставимо пам'ятник російському реперу Басті, який там виступав. Він же теж там виступав, як і Висоцький. Можна їх буде до пари поставити. У Палаці спорту багато хто виступав з росіян. Юра Шатунов колись виступав на "Металісті", давайте на "Металісті" поставимо пам’ятник Юрі Шатунову. Це така десь логіка. Звісно демонтаж. І якомога швидше.
Яка ситуація із деколонізацією топоніміки в місті Харків?
- По топоніміці все куди гірше, ніж по всіх пам’ятниках. З початку повномасштабного вторгнення знято об’єктів від маленьких до великих – десь до 50. Тобто всілякі дощечки, серпи й молоти. Багато чого познімали. Навіть на в'їзді в місто, де було "Харьков", зробили "Харків". Зняли купу різних дрібничок, ордени на ХТЗ.
Але з вулиць все куди гірше. Вулиць, які необхідно перейменувати, в Харкові залишилося найбільша кількість в Україні. Це 500+ об’єктів топонімії. Такої кількості немає ані в Києві, ані в Одесі, ані в Дніпрі, ані у Кривому Розі. Ніде. Харків у цьому питанні – на останньому місці. Міг би бути не на останньому, трошки затягнув Терехов.
Зараз 500 вулиць із гаком – це показник, наприклад, чотирьох разом об’єднаних західних областей. У більшості міст воно вже йде до фінішу, а в нас процес лише почався.
Я знаю, що зараз готується новий пакет перейменування вулиць. Десь до 30. І він найближчим часом буде опублікований на сайті Харківської міської ради, але це все одно дуже мало.
Із такими темпами скільки ще доведеться чекати завершення всіх перейменувань у Харкові?
- Ситуація така, що лишилося вже тільки 11 місяців до того, як усі можливості перейдуть до голови обласної адміністрації. Останній день буде 17 липня 2024 року, коли голова ОВА може підписати лист зі списком на перейменування. Якщо Терехов зараз це не зробить, то це вже зробить голова ОВА.
Менше року є у Терехова, аби перейменувати 500 об'єктів топонімії. Я не знаю, що він собі думає. Ну, або він хоче більшу частину на Синєгубова.
А ти як думаєш, що він хоче?
- Я думаю, що він банально не сильно розбирається в цій темі. Він хоче це зробити маленькими порціями, як він каже у своїх інтерв’ю, але він не розуміє, що менше ніж за рік у нього повноваження закінчаться, а вулиць ще дуже багато. Також ми ще не починали перейменування станцій метро, яких теж доволі багато.
Як ти ставишся до того, як міська рада використовує громадський простір у Харкові, який належить усім містянами?
- Однозначно мають бути громадські обговорення. Суттєва проблема, що значна частина громадськості зараз воює і не може цим зайнятися. Але навіть та частина, яка може на це вплинути, ну, треба було її якось запитати. Представників патріотичних формацій, батальйонів, представників Інституту національної пам'яті. У міській раді можуть ставити, що хочуть, але це буде незаконно. Має бути громадське обговорення тривалістю 2 місяці.
Як, на твою думку, зараз триває процес деколонізації та декомунізації Харкова, використовуючи шкалу від 1 до 10?
- Якщо брати пам’ятники та меморіальні дошки, я би оцінив це десь на "6". Тому що все одно більше 100 об'єктів – це багато. Всі ці меморіальні дошки, серпи і молоти, погруддя, за умов політичної волі, можна одним рішенням прибрати.
А от щодо перейменування вулиць я би поставив тверду "двійку". Тому що перейменовано дуже мало об’єктів. Оцінка не нуль лише тому, що процес хоча б зрушився. Але вулиць занадто багато, аби так пізно все це починати.
Через 8 місяців повноваження з перейменування перебере на себе Харківська ОВА. Як, по-твоєму, чи є у обласних чиновників дух завершити цей процес?
- Я з багатьма обласними адміністраціями маю контакт. Є такі, які не сильно горять процесом, є ті, що з нами працюють напряму, і саме завдяки цьому процеси там ідуть дуже добре. Харківська ОВА, скоріше, ні риба ні м'ясо. Видно, що вони не сильно рухають зі свого боку цей процес, але й не заважають. Немає якогось великого бажання, але й нема спротиву. Їм просто нецікава ця тема. Не те, щоб вони були якісь противники, їм просто це нецікаво.
Чому так відбувається і харківські чиновники не відчувають історичність процесу?
- Рівень освіти, я думаю. Люди мали би розуміти, що дуже багато чого залежить від символів. Символічний простір дуже важливий. Щойно росіяни окуповують якесь місто, село, вони починають уже на зруйновані будинки ліпити свою символіку. Те російське і радянське, що в нас досі є – це наслідок попередньої окупації.
Але ж не можна сказати, що вони дуже освічені. При цьому вони розуміють значення символічного поля. Чому?
- Дуже сильна ідеологічна школа у їхніх спецслужб ще при совку була закладена. Це ж їхня робота, промаркувати окупований простір.
У нас, схоже, немає сучасного українського міфу?
- Усе у процесі, він будується і зараз. У головах у людей ще не до кінця склалися всі пазли.
Чого не вистачає?
- Вирішення проблем нашої освіти та інформаційної політики.
Як ти ставишся, що у списку почесних громадян міста Харкова є і комуністка Алла Александровська, і купа інших неоднозначних постатей?
- Я цю тему піднімав ще в дуже давні часи. По Александровській ми ще тоді живому Кернесу писали і зараз уже писали Терехову. Якісь відписки приходили, що немає процедури відкликання почесних громадян. Давно вже варто позбавити її цього статусу.
Харківська облрада позбавляла почесних громадян звання, значить, процедура є?
- Тоді в нас була така відписка. За бажання, можна процедуру і прописати.
Як ти вважаєш, чи має право на існування аргументація Ігоря Терехова, який стверджує, що список почесних громадян можна буде переглянути тільки після війни?
- Чого ж? На часі. На Александровській, напевно, клейма ніде ставити. Чи на Добкіні. Тим паче, я не думаю, що в Терехова можуть бути сентименти до Добкіна, враховуючи попередню передвиборчу кампанію.
Чому, на твою думку, Ігор Терехов відмовляється переглядати список почесних громадян Харкова?
- Я думаю, що там, скоріше за все, закладені цікаві прізвища, які треба прибирати, але це можуть бути близькі люди членів фракції. Є якийсь конфлікт інтересів. Там може бути багато прізвищ, про які ми з тобою не знаємо, але їх треба буде прибирати, а там у когось виявиться родич того, хто на посаді. Я думаю, Терехову все одно на Александровську і Добкіна умовних, там просто може бути не 2 прізвища, а 22. І скоріш за все, так і буде. Цікаво, які.
Які найголовніші проблеми деколонізації та декомунізації в Харківській області? На що треба звернути увагу?
- Я думаю, треба викликати обласному управлінню СБУ на профілактичні бесіди тих депутатів, які не хочуть перейменувати місто Первомайський. Уже другий раз голосування завалили. Це вже треба вирішувати іншим, більш грубим способом, на мою думку, і не сильно церемонитися. Це в компетенції міської ради зараз, бо не вистачає голосів. Але голосів може вистачати, якщо з ними добре попрацювати.
Насправді в області дуже багато об’єктів різноманітних на пам’ятниках Другої світової війни. Тут є ордени із зображенням Кремля, серпів і молотів, якісь різні крінжові написи про радянську вітчизну, Сталіна, Леніна. Дуже багато. Пару разів на тиждень мені друзі надсилають якісь фото з цими пам’ятниками. Нещодавно хлопці їздили по Харківській області, була стела із зображенням Леніна десь під Сахновщиною. Її зняли, але як вона збереглася? І по області дуже багато таких дрібних моментів.
Фото: Вадим Поздняков
Чи не виглядає Харків у контексті всієї держави білою вороною?
- Звісно, що є певні проблеми. Але Харків не сильно відрізняється цим від тих же Одеси, Запоріжжя, Миколаєва чи навіть Києва. Просто скандали в Харкові виходять доволі гучні. І ти живеш трошки харківською інформаційною бульбашкою. Я скажу, що в Одесі, мабуть, усього відбувається навіть більше, ніж у Харкові. Це є всюди, я би не сказав, що це проблема виключно Харкова.
Як тоді визначати, чи місто "ватне"?
- Не визначиш так. Я думаю, що це показала би хіба соціологія, але соціологія зараз не буде правдива, бо ватник зараз свою позицію не озвучить публічно. Я думаю, що зараз ти не визначиш ніяк, що в голові у людини.
Я навіть більше скажу, людина може іти зараз у футболці з тризубом, але це може бути навідник. Він це може вдіти, аби до нього не докопалися поліцейські, вдягнувся так, а в нього фотографії блокпостів, будівель, які він передає куратору. Зараз ждуни себе публічно практично не проявляють.
І українською вона, найімовірніше, буде говорити чудово.
- Аби не викликати підозр, цілком.
Тоді ми стикаємося з проблемою, що політична нація може формуватися не тільки за мовним принципом. Має бути ще якийсь критерій, адже упорота "вата" може теж говорити українською та носити тризуби.
- Критеріїв багато. Все одно першим є мова, друге – культура. Якщо ти живеш у російському культурному просторі, рано чи пізно тебе затягне туди. До речі, це і тягне часто людину в неправильний бік, якщо людина може слухати російську музику, дивитися їх фільми та серіали, читати російські книжки – це робить її більш лояльною до росіян. Людина не буде знати, що в нас є свої письменники, свої поети, свої музиканти, свої художники. Вона живе в тому полі. Вона може говорити російською, це частіше, але вона може говорити й українською. Вона може бути мешканцем Ужгорода, який слухає Моргенштерна.
Також впливає на це і Московська церква. Вона працює над тим, аби навіть україномовних прихожан навертати в лояльність до Москви.
Ще це символічний простір, треба, аби ти не жив на вулицях Лермонтовських, Пушкінських, Єсенінських тощо. Якщо ти будеш жити у місті, де все названо на честь росіян, то обиватель думає: а що в росіянах тоді поганого? Це поганий путін, а росіяни хороші.
Чи є загроза релігійного конфлікту в Харківській області?
- Тут я сумніваюся. Ми побачимо проблеми та сутички десь в Чернівецькій, Закарпатській, Волинській, Хмельницькій областях, у Києві, тому що там Лавра, а в Харкові я сумніваюся, як раз таки через те, що тут не таке релігійне населення.
Чи боїшся ти регресу?
- Так. Це теж може бути. Я не думаю, що все може відкотитися до тих значень, які були, але певний регрес може бути.
Читайте також: Харківський Гамлет з кулемета декомунізував Леніна: Кадри акції
