Народний депутат-мажоритарник Дмитро Микиша обрався до парламенту в Харківській області від партії "Слуга народу", однак зараз знаходиться фактично в опозиції до пропрезидентського осередку депутатів. Він єдиним із харківських мажоритарників голосував проти негайного відкриття декларацій, на чому наполягав Володимир Зеленський. Часто Микиша висловлюється врозріз у цілому позитивної інформаційної картинки, що формується офіційними спікерами від представників місцевих та центральних органів влади. Із огляду на динамічні зміни внутрішньо- та зовнішньополітичної ситуації, думка депутата, який не обмежений партійними зобов’язаннями у чинній вертикалі влади, може відкрити читачам новий кут зору на вже начебто відомі речі.

В інтерв’ю виданню "Думка" народний депутат розповів про "кураторів" партійного списку "Слуг народу" в Харківській області, про те, як влада ухвалює рішення, чи дійсно Офіс президента готується до президентських і парламентських виборів у 2025 році, чому не варто повністю покладатися на іноземних партнерів України, а також про масштабні енергетичні виклики, що вже через місяць постануть перед Харковом.

Ви – нардеп від "Слуги народу" і колишній заступник мера Мерефи. Не можу не запитати: чи давно ви спілкувалися з Євгенієм Мураєвим і з Вадимом Слюсаревим?

- Давайте по черзі. По-перше, зі "Слугою народу" мене зараз пов'язує чисто номінальна відповідність, скажемо так. Я досі є у фракції "Слуга народу", але де-факто я знаходжуся у групі Разумкова МФО "Розумна політика", і ми є опозицією до діючої влади. Більш того, ми є не просто опозиція для діючої влади, ми навіть більш "червона ганчірка", ніж ЄС і Петро Порошенко, який є в принципі ідеологічним опонентом.

Тому історії відносно того, що кримінальні справи, обшуки у моїх колег із МФО "Розумна політика" – це звичайна справа. Прослуховування! Це також. Із деякими з колег зідзвонюємося і я просто чую, що на другій секунді включається, хтось щось слухає.

Коли останній раз спілкувався зі Слюсаревим? Це було, мабуть, за рік до повномасштабки. Плюс-мінус, місцеві вибори 2020 року і після, оскільки я в цьому розбираюся, то деякі питання були. Тобто плюс-мінус у тому періоді.

Із Мураєвим не спілкувався ніколи. Особисто бачилися. Я його бачив останній раз, ще коли я не був заступником (міського голови Мерефи – ред.). Це, мабуть, десь 2015 рік. До того, як стати заступником, я працював на залізниці. Але в мене було хобі, я грав у театрах. У тому числі й місцевому театрі в Мерефі. Усі концерти, події та заходи без мене не відбувалися. І тоді я останній раз бачив його особисто, тиснув йому руку.

Ви розумієте, чому я питаю про Мураєва?

- Думаючи про те, чи є в мене якісь зв’язки з ним.

Євгеній Мураєв і Андрій Портнов / Фото: Аргумент

Зміїв та Мерефа завжди були його округом. Цей район достатньо довго сприймався як вотчина Мураєва.

- Погоджуюся. Я вам скажу більше. Третій рік уже повномасштабного вторгнення, одинадцятий рік війни, шостий рік моєї каденції, але мені й досі не вдалося вибити гідру, яка була посіяна відповідним "добродієм" на відповідному окрузі.

Мені могло здатися, але 21 жовтня на вулиці Шевченка в Харкові я бачив водія, який дуже сильно схожий на Мураєва. Важко повірити, що він зараз у Харкові…

- Я в це також не вірю, оскільки давайте не забувати про те, що в нього вже є стаття 111 Кримінального кодексу про державну зраду. Приїжджати і роз'їжджати по місту Харкову, щоби що? Можливо, він колаборант і зрадник, але він точно не дурна людина. Можливо, просто хтось схожий. За моєю інформацією, він знаходиться в Австрії, у Відні, і там залишається. Ми же знаємо, що це, скажемо так, "мала батьківщина" всіх олігархів, які, в тому числі, покинули Україну.

Більшість із цих олігархів, які були в нас в Україні, вони взаємодіяли завжди з російським олігархатом. Тому це настільки міцна спайка, що їх розділити можна суто умовно, хто український, а хто російський. Вони обрали собі нову "малу батьківщину", саме місто Відень, і більшість із них там знаходиться.

Чи правду оприлюднювало видання "Схеми", коли писало, що Вадим Слюсарєв формував список мажоритарників від "Слуги народу" в Харківській області?

- Він – один із тих, хто приймав рішення. Один із тих.

Ви не його "квота", скажемо так?

- Ні. Я з ним познайомився, це, мабуть, був червень 2019 року. Я вже прийшов на співбесіду, я знайомився з ним там. До речі, вийшов кумедний факт: коли ми були у Трускавці, мене одна з журналісток запитувала, що мене пов'язує зі Слюсаревим. Я сказав, що із ним не знайомий. На той момент я був знайомий із Вадимом, який один із тих, хто приймав рішення. Що це був саме цей Слюсарев, я вже дізнався, коли був у парламенті та ми прийняли присягу. Я знаю, що він Вадим, що він Вадим Олексійович. І на момент питання, що вас пов'язує зі Слюсаревим, я просто відверто кажу: нічого, бо я не знаю, хто це.

Ви не знали його прізвища?

- Так, я не знав, що це саме ця людина.

Із ким ви погоджували ваше включення до переліку мажоритарників.

- Скажемо так, ви правильно згадали про Мерефянську міську раду. До нас тоді звернулися, щоб по відповідному округу виставити представника. Мерефянська міська рада на той момент була досить потужна громада і в Харківській області, і в Україні, і навіть за кордоном її знали, чим я і займався. Тому пропозиція, чи є у вас кандидатура, як раз надійшла до тієї команди, яка була у Мерефянській міській раді.

І, скажемо так, я ідеально для цього підходив. Я не вживаю алкоголь, не вживаю тютюн, не вживаю наркотики. Постійно працюю, працюю із європейськими донорами, в тому числі. У мене є бекграунд театральний, тобто виступи на сцені. Молода людина, мені на той момент було 33 роки. Якщо ми беремо шаблон, хто має бути зі "Слуги народу" – молоді та абсолютно нові люди – то я по ньому повністю підходив.

Тому через певний час погоджували, в тому числі, й зі Слюсаревим. Один із головніших був Сушко Павло Миколайович. Погоджували довго. До речі, були навіть моменти, коли я міг не потрапити. Тобто начебто і так, я вже починаю працювати на окрузі, але ще були питання і я ще міг не потрапити.

Вадим Слюсарев і харківські нардепи / Колаж "Схеми"

Чи ви знаєте, хто міг бути замість вас?

- Знаю. Це також із нашої команди, але я не буду називати.

Чи знаєте, де зараз Слюсарев. Колись харківська мажоритарниця Вікторія Кінзбурська згадувала, що бачила його після повномасштабного вторгнення в потязі між Харковом і Києвом.

- Взагалі без поняття. Коли я сказав, що востаннє спілкувалися, тоді й було. Також чув інформацію, що він спочатку перетнув кордон і втік до росії, також чув, що начебто він повернувся, але ні підтвердити, ні спростувати взагалі не можу, бо взагалі не в курсі.

Війна з росією та вибори

Цю тему закрили. Чому ви не кажете, що через 2-3 тижні війна закінчиться і все буде чудово?

- Бо я не зовсім відношуся до тих людей, які верзуть нісенітниці, із серйозними обличчями розповідаючи, що буде саме так, і ніяк інакше.

Що зараз є найбільшим тривалим викликом для Харківської області?

- Те, що ця війна продовжиться. Те, що відбудеться, а все до цього йде, все так не складається, а складають, щоб вийшло це перемир'я. Назвемо його так. Або "просто перестать стрєлять". Найбільший виклик для Харківської області – це те, що це не закінчення війни, це – пауза в ній. Вона буде продовжена. І Харківська область – один із перших регіонів, який знову відчує це через певний проміжок часу. У який саме, я не готовий відповісти. Думаю, що не швидше, ніж через рік. Але далі це вже від багатьох факторів може складатися.

Переконаний, що й ви в курсі: ходять чутки про можливі вибори у 2025 році.

- Згідно до Конституції, місцеві вибори і так повинні бути. Остання неділя жовтня. Відносно того, чи, якщо не буде продовжено воєнний стан, відбудуться ці вибори, чи інші, давайте виходити з того, що ми дивимося навкруги – і всі нас ведуть до перемир'я. Відповідно логічно, що наступним кроком мають бути вибори.

Бо і західні наші партнери, скажемо так, ставлять уже дуже різко питання до діючої влади. І, звичайно, їм необхідно підтвердження легітимності. Юридично легітимні всі – і президент, і парламент. Воєнний час. У Конституції це написано і нічого не треба придумувати. Але ж легітимність – це не тільки юридична сторона. Легітимність як така – це довіра до влади від народу певної країни, чи довіряє він і готовий взаємодіяти з цією владою і чи готовий виконувати все, що ця влада пропонує для вирішення нагальних проблем, які є в країні наразі.

Але чи ходять чутки серед депутатів? Ви обговорюєте це? Я бачу значну кількість побіжних ознак, що процес запущений.

- Ні! Цей процес не запущений. Що таке процес взагалі. Люди повинні зрозуміти, вибори – це не день виборів. Вибори – це величезний комплекс дій, які необхідно виконати не тільки Центральній виборчій комісії, а також і владі на місцях, і центральній владі, і Кабінету міністрів, і Верховній Раді України.

Те, що там ЦВК просить додаткові кошти на вибори, те, що вона запрошує додаткові кошти на інформаційну систему – це їх робота і прямий обов’язок. Це така сама історія, якби, наприклад, не було війни, а Міністерство оборони зі Збройними Силами приходять і кажуть, дайте нам, бо ми маємо готуватися. Така сама історія у ЦВК, вони постійно запрошують.

Більше того, коли говорять про інформаційну систему, яка коштує декілька сот мільйонів гривень, я хочу зауважити, що цю систему, яка дійсно вирішить дуже багато питань, воно буде централізовано, буде видно, вже багато протоколів ти нікуди не дінеш, це в демократичності виборів величезний крок. Так ось на цю систему вони просять із 2021 року, навіть із 2020 року.

Дмитро Микиша / Фото: УКМЦ

Більше того, у них так само за Конституцією – вибори місцеві. І всю організацію дільниць, списки виборців, просто підготувати технічно дільниці, вони зобов’язані готуватися. Більше того, подавати на це бюджети. Те, що може бути продовжений воєнний стан і вибори не відбудуться – не їх проблема. Вони потім, якщо кошти ці залишаються, звертаються до Верховної Раді – і кошти можна перерозподілити. Але їх обов’язок це виконувати.

Якщо ми говоримо про національні вибори – президентські і парламентські – це будуть абсолютно нові вибори. Вони є унікальними, оскільки це не чергові вибори, бо чергові вже по строках пройшли. Це не позачергові, бо також не підходить. Це будуть фактично перші поствоєнні вибори. А оскільки поствоєнні вибори не регулюються ніяким законодавством, для цього має бути розроблене нове законодавство. Наразі активних ніяких дій не відбувається.

Те, що в комітеті проговорюються можливі варіанти – це такий самий обов'язок комітету розробляти відповідне законодавство. Щоб не вийшла така історія, як приймаються зараз більшість законопроектів: тягнемо, тягнемо, тягнемо, свідомо, до речі, а потім в останній момент вкидується, вкидується із якимись похибками, або відвертими маніпуляціями, або шкурниками взагалі. Маніпулюється, що це, до прикладу, потрібно армії – і давай протягувати. Зрештою приймається, а потім ми бачимо, що воно працює або криво, або зовсім дуже погано.

Кадрові питання, до речі, так само вирішувалися у Верховній Раді.

- Бо вони обрали оптимальну модель приймати більшість рішень, і вони фактично за цією моделлю йдуть.

За такою моделлю зараз усі рішення приймаються?

- Більшість тих, що проходять через Верховну Раду. Особливо ті, які резонансні.

Повернемося до виборів.

- Те, що розмови йдуть, звісно, вони йдуть, я вам скажу, мабуть, із кінця 2022 року. І це спеціально підігрівається певними особами для того, щоб… І там різні моменти: щоб Верховна Рада краще голосувала. Частині "слуг", які зараз є, обіцяють, чого насправді ніколи не відбудеться, що їх візьмуть у новий список і вони знову зайдуть.

Також тримають на короткому контакті західних наших партнерів. Навіть у цей складний період ми говоримо про вибори, тобто ми завжди до них готові, ми демократична країна, ми не рашка і все інше. Тобто є певні зацікавлені особи, які постійно підігрівають цю тему. Постійно!

Чи це й для того, щоб, у тому числі, спростовувати думки, які часто звучать у Європі, що ми рухаємося в напрямку авторитаризму?

- Давайте так, ми в автократії вже давно. І більша частина цього виправдана тим, що в нас зараз іде війна. Але, як то кажуть, що занадто – те не здраво. Та система, яка зараз діє і функціонує, вона по багатьох напрямках переходить межі. Тому, звичайно що, ці розмови відіграються.

Я би хотів зауважити іншу історію особливо по наших західних партнерах. Давайте будемо відверті, що більшість тем, які піднімаються, вони для того, щоб підсвітити саме цю тему. Вони робляться для того, щоб посилити ті необхідні наративи і ті рішення, які необхідні західним партнерам.

Поясню коротко. Чи є автократія? Є! Чи перегинає? Так, звичайно. Але щоб виконували рішення, що кажуть західні партнери, цей президент, ця діюча влада, цей парламент, загалом Україна і українці всі, які живуть на території України чи тимчасово виїхали, повинні мати менше волю до спротиву прийняттю рішень, які нам диктує захід.

Володимир Зеленський / Фото: Кореспондент

Ви маєте на увазі, що ця Україна не так охоче іде на поводу рішень заходу? Це ви мали на увазі?

- Так і сказав. Можливо, трошки складніше. Так. Приблизно така сама історія.

Чому так важко сформулював, я намагаюся підбирати слова більше про те, щоб прямо відбувається. І коли кажу про малу волю до супротиву… Бо якщо ми продовжуємо бути сильними і захищаємо демократію, розповідаємо і б'ємося за всю демократію у світі, то як ти, політик західний, своєму виборцю це поясниш? Але якщо підсвічуєш корупцію, яка в Україні, звісно, величезна, але вона точно не єдина у всьому світі, і в тому числі в цих західних країнах. А коли ти постійно підсвічуєш, то ти можеш диктувати зовсім інші умови, зовсім інші пропозиції.

І коли той же Зеленський приїжджає і каже, дайте на це. А вони кажуть: ти ж розумієш, що ми тобі це не дамо. Він наполягає. А вони: а дивися, у тебе це, може, ти будеш трошечки менш активний. Це все величезна політика. Я розумію, що більшості українців це не вкладається в голову, що як так, тут гинуть люди… Їм байдуже. Байдуже абсолютно всім.

От про що я готовий відверто завжди казати, що ця Україна і взагалі будь-яка Україна, ітерація її, а особливо розвинена, необхідна тільки українцям. Усе!

Ви мене не дивуєте. На Конференції з відновлення України в Берліні, з моєї точки зору, це читалося.

- Усі все знають там. Вони певні рішення вже повідомили, і має бути так і отак зроблено. Але ж це не значить, що ми маємо так зробити, якщо це невигідно для нас. Якщо раніше я якось собі уявляв, то зараз у мене абсолютно стійке переконання в тому, щоб хтось не напланував, які б сильні світу цього не запропонували нам сценарії, які вони вважають оптимальними для себе і в тому числі невигідні для нас, як би класно вони це не планували, як би класно це не підготували, ми можемо на це впливати. Це стало для мене аксіомою 24 лютого 2022 року.

Наслідки війни для Харкова

Пропоную повернутися до теми Харкова. Що найбільш небезпечне зараз для Харківської області? Ми бачимо скорочення населення, релокацію промисловості тощо. І це ще відчувається довоєнна інерція.

- Це знову ж, чим закінчиться історія з перемир'ям. Чи не перемир'я, чи все ж таки продовжимо. Це також усе впливає. Це перше. Друге: давайте знову не бути в рожевих окулярах. Якщо навіть буде перемир'я, це не означає, що той же Харків, як мінімум, прикордоння і все, що навколо, не буде під обстрілами.

У 2019 році ми мали вже "розведення військ" і перемир'я, зокрема, у Золотому на Луганщині. Це не призвело до припинення обстрілів.

- Більше того, коли, уявімо, перемир'я, ніхто не стріляє. Так, по всьому фронту буде зменшення активності. Але по деяких ділянка вони як ішли, так і продовжать іти. І хто що скаже? США скаже: ой, ви припиняйте? Чи що? Вони скажуть: ми такий величезний конфлікт заморозили, що вам там якесь маленьке село. А це село може бути стратегічною висотою, яка відкриває шлях на той же Харків. І вони його будуть брати і битися, і ми будемо відбиватися. Але ті будуть розповідати, що ми не стріляємо, це українці по нас б'ють, ми будемо говорити, що є рух. І ця історія буде продовжуватися.

Прифронтові території насамперед, прикордонні і лінія зіткнення, набагато краще не стане. Тобто краще стане, але не варто тішити себе ілюзіями, що все закінчилося.

Постоїмо. Багато людей вважає, що коли буде перемир'я, знімається воєнний стан, усе закінчилося і всі роз'їжджаються. Ні! Чого всі так вирішили? І ті, хто будуть армії, на жаль, оскільки я постійно також говорю про демобілізацію, і деякі моменти, які приніс із собою воєнний стан, вони залишаться.

Ілюстративне зображення / Фото: Газета "День"

Заборона на виїзд для чоловіків залишиться?

- Можливо, залишиться. Можливо, буде пом'якшена.

Оце "стоїмо" – це ж така сама кількість військ. Менше точно робити ніхто не буде, бо може бути прорив. Сьогодні закінчення воєнного стану, завтра розпустили частину військ, післязавтра рашка каже: та ні, ми, мабуть, передумали. Кого ти збереш знову? Тішити себе ілюзіями, що все одразу закінчиться – ні. І все, що стоїмо, все, що знаходиться тут, воно, можливо, трошки стане менше, але глобально не зміниться. І це також впливає на те, що буде відбуватися.

Третє. Я вважаю, що це героїчно підтримувати життя і життя свого бізнесу в Харкові, коли постійно лунають тривоги, як зараз, летять КАБи і ракети, але продовжувати виходити працювати, створювати робочі місця, давати тим, що є, формувати виручку для Харківської області… На мою думку, це героїчно.

Але тим не менше, чи є дані, скільки було закрито і скільки відкрилося нових підприємств. Якщо їх подивитися, точно не стає краще з кожним роком. І дуже багато факторів на це впливає. Увесь місцевий бізнес, який продовжує працювати і забезпечувати податками, його стає менше. Великий бізнес – його же майже немає. Із цим же також рашка працює, що "великий бізнес у вас все вкрав і таке інше". Навколо великого бізнесу завжди гуртується і його обслуговує середній і малий бізнес. Тобто працюючий великий бізнес опосередковано надає робочі місця через інші бізнеси, які менші. Немає великого бізнесу – частини середнього і малого бізнесу також немає.

Інвестори кажуть, що 70 км до лінії зіткнення – це неівестиційна зона. 30 км – взагалі не будемо розмовляти, хіба що якісь гуманітарні програми. 70 км – це майже Мерефа від кордону з росією. Харків точно входить. Це при тому, що є багато підприємств, які мають підземні можливості.

А енергетика? Питання номер 4. Давайте будемо відверті, що зараз генерації в Харківській області майже немає. Ми існуємо виключно з того, що зараз передають інші області, у яких також знищується генерація. Я з квітня цього року постійно повторюю для харків’ян і жителів області, що діюча кількість абонентів і та система, яка є без додаткових обстрілів, вона вже не витягне той обсяг абонентів, який зараз є.

Уже цієї зими? Чи ви маєте на увазі перспективу?

- Уже цієї зими. Енергетична система, яка зараз є в Харківській області, без додаткових знищень, руйнацій і всього іншого, уже зараз не витягне той обсяг абонентів у Харкові, який є.

Значить, із Харкова ще виїдуть люди?

- Це вам, як мінімум, прогноз від мене. Більше того, я звертався постійно з тим, щоб люди думали, в тому числі. Є і об’єктивні причини, чому і держава, і місцева влада не зможуть забезпечити 100%, хто потребує. Є і величезні проколи, проблеми і упущення відповідних добродіїв, хто за це відповідальний. Людям також треба включатися. Так, держава має забезпечити, але вона не зможе цього зробити. Що ти буде робити? Просто чекати, коли це станеться?

Що треба зробити харків’янину до цієї зими?

- Перше – це енергетика. Світло, тепло, вода. Що ми можемо зробити зі світлом? Можемо забезпечити себе автономними джерелами, павербанками тощо. І це мали би зробити. Навіть у квартирах змінити лампочки на енергозберігаючі. Це те, що ми мали робити ще раніше.

Тепло. Чи можеш ти вплинути на свою квартиру на 7 поверсі, якщо не буде теплопостачання. Є величезне питання. Перший пункт, коли ти не можеш вирішити і тобі треба думати якісь альтернативи. Людина може купити якусь буржуйку. Це 100% не дозволено, але коли в тебе буде іній на шпалерах у квартирі, тобі буде все одно, хто тобі що дозволяє, а що ні. Але це все одно буде призводити до трагічних наслідків так чи інакше. Із 10 людей приблизно будуть намагатися дотримуватися техніки безпеки 5-6 людей. Уже треба думати. Якщо ти не можеш забезпечити себе теплом у цій будівлі, мабуть, тобі треба шукати іншу.

Водопостачання і водовідведення. Немає світла – немає цієї історії. Якщо ви разом із будинком не змогли забезпечити цю історію собі, поставити генератори, інші джерела, щоб насосами подавати цю воду, то її не буде. А з каналізацією що? І це тільки за будинки і квартири. А що каналізційно-насосні станції? Інші насосні станції, які переганяють це все. Величезні питання, чи готове все це. Я не готовий відповісти зараз, бо це питання місцевої влади.

У мене є підозри про те, що рашка буде бити не тільки по об'єктах електроенергії, але також і газопостачання.

Пожежа на газопроводі після обстрілу в Харкові / Фото: УРТЦ

Вони вже почали це робити в районах.

- Скажемо так, це пристрілочні історії. Я думаю, що залежить дуже багато від тієї угоди, чи домовимося ми за транзит. Якщо ні, то, я думаю, газорозподільні пункти, ГРП – це перше, куди будуть прилітати ракети. І тоді не буде газу. Якщо була проблема з тим, що немає світла, а ти в теплі сидиш, то тут також будуть великі питання.

І четверте – зв’язок. Люди абсолютно недооцінюють цю річ. Немає мобільного телефону, немає Інтернету, я не кажу про те, що ти не викличеш "швидку", інші екстрені служби, елементарна річ – ти відрізаний від інформації. Якщо ти відрізаний від інформації, можна робити будь що, вкидувати будь-яке ІПСО, будь-яку неправдиву інформацію, навіть сіяти паніку, що російська федерація буде робити однозначно.

За довгої відсутності електроенергії не працюють мобільні мережі. Було таке. Чи вони працювали над цим? 100%, так. Чи воно повністю виправлене, у мене також питання.

Як ви ставитеся до президентського натяку на ядерну зброю?

- На мою думку, це була коротка гра для певних осіб, яка стала дуже вірусною, і це велика помилка.

У "плюс" державі це не зіграє?

- Поясню, чому. Тут я погоджуюся з Портниковим, який цю історію перший, мабуть, озвучив, і я її повністю поділяю. Якщо ти говориш про ядерну зброю, то ти фактично стаєш, як мінімум, хоча би олівцем потрапляєш у перелік тих країн, які розробляють ядерну зброю. А ми ж розуміємо, що цивілізований світ нікому це не дозволяє робити. Тобто ти фактично відправляєшся в ту когорту, які роблять це нелегально, назвемо це так.

Друге: це стає такою причиною, коли ти можеш виправдовувати абсолютно все, що ти робиш зараз. Війну, геноцид на території іншої країни ти можеш виправдовувати, постійно наголошуючи на цьому.

Є третя, більш конкретна річ. Ядерна зброя ж не робиться на заводі якомусь чи в якійсь лабораторії. Логічно, що місце, де це має робитися, збагачення урану і все інше – десь поблизу тих місць, де це так і відбувається. Що це в Україні за місця? АЕС. І тоді таким чином ти можеш виправдати всі свої удари по атомних електростанціях. Можливо, ворог не буде бити по реакторах, але по розподільчій системі – так. Я нагадаємо, що атомні електростанції – це 60% довоєнних вироблення електроенергії в Україні. Зараз, коли немає вже жодної ТЕС, балансуючих потужностей, із "Укргідронерего" у нас проблеми – точно не менше 60% всієї електроенергії.

Можете надати короткий прогноз до Нового року, що відбуватиметься в Харкові?

- Буде продовжуватися так, як є у самому Харкові. На території Харківської області прогнозую, що будуть втрачені ще населені пункти. Ця навала буде продовжуватися, так само буде все летіти, як летіло. Краще не повинно стати, на мою думку.

Читайте також: Британський історик Тімоті Гартон Еш: Формула "не програти" є дуже небезпечною для України