Аеророзвідник 57 ОМБП "Адам": Порозліталося російське шмаття у Вовчанську, картина була видовищна

Підтримку українській піхоті у місті Вовчанськ здійснюють, зокрема, бійці 34-го окремого мотопіхотного батальйону 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Українські аеророзвідники, як і піхота, в основному знаходяться у підвалах і працюють цілодобово задля придушення російських штурмів, що на цьому напрямку не припиняються з 10 травня 2024 року.

Про умови роботи, про російських полонених, масований російський штурм агрегатного заводу у Вовчанську в інтерв’ю виданню "Думка" безпосередньо в місті Вовчанськ розповів командир відділення аеророзвідки 34 ОМПБ 57-ї ОМПБр імені кошового отамана Костя Гордієнка з позивним "Адам".

Схарактеризуйте, будь ласка, ситуацію на Вовчанському напрямку в Харківській області!

- У порівнянні з тим, як було колись, десь на інших напрямках, то тут зараз більш стабільно. Усі все розуміють, піхота, є взаємодія, все злагоджено. Ситуація взагалі погана, але як зараз все скомунікували, як то правильно сказати, то зараз все більш-менш нормально. Хлопці держаться, тримають оборону, знищують ворога, все успішно.

Як часто і як масово росіяни ходять у штурми у Вовчанську?

- Пробують через кожні пару днів. То зранку, то ввечері. У них в основному штурм зранку або ввечері. Вони пересуваються, був ось недавно штурм, їх було до 15-ти чоловік. Половина з них не дійшла за допомогою нашої артпідтримки, за допомогою наших дронів і FPV-дронів. Останню частину теж добили дронами.

Чи доводилося вашій бригаді брати росіян в полон у Вовчанську?

- Так, піхотинці брали і достатньо велику кількість взяли їх.

Що в основному росіяни говорять, коли їх беруть в полон? Вони виправдовуються?

- Виправдовуються, так. А як? Звісно, виправдовуються. Їх взяли, їм хочеться жити, вони будуть говорити все, аби вони залишилися живі. Ми не хотіли сюди йти, нас відправили, я з тюрми прийшов. Хто як говорить, різні версії.

Як думаєте, якщо їм запропонувати в РДК записатися, чи хтось із них був би готовий?

- Я думаю, це треба спілкуватися з кожним так індивідуально. Це не так забрали… Це треба спочатку поспілкуватись. Але ж я, наскільки знаю, там процедура, не так вже швидко. Ти проходиш поліграф, там все. Я думаю, якась частка, можливо, і захотіла би долучитися до РДК.

Тобто не можна сказати, що росіяни масово ідейні люди?

- Ні!

Як вони пояснюють свої мотиви в основному?

- Комусь гроші потрібні, когось з тюрми відправили, і все. Толком вони так. Не скажуть, що так, ми прийшли убивати, такого вони не скажуть, бо це ж їхнє життя, вони бояться. Їх беруть, допитують, і вони цього точно не скажуть.

Читайте також: "Це злочин великий": Розмова з полоненим росіянином, якого вдалося евакуювати з Вовчанська

Опишіть, в чому зараз полягає ваша робота. Чи багато роботи зараз у вашого екіпажу?

- Наші задачі розвідати,спостерігати і уразити ворога за допомогою скиду. Висимо, спостерігаємо, дивимося якісь пересування, доповідаємо. Наша артпідтримка уражає цілі. Десь ми вилітаємо, кидаємо. Під час штурмів теж вилітаємо, кидаємо. Коли на скидах, коли в розвідці.

Чи багато у вас роботи зараз? Чи багато цілей?

- Це залежить від того, наскільки вони будуть себе активно проявляти. Загалом літаємо завжди. Скидами завжди на стрьомі, як то кажуть, завжди готові. Якщо вони ідуть на штурм, ми зразу чіпляємо і вилітаємо. Це залежить від них, як вони будуть проявлятись, хтось їх бачить, ми заряджаємося, вилітаємо і вражаємо ціль.

Де вони часто ховаються?

- Вони никаються туди, де вони зможуть залізти. Навіть, де не зможуть, будуть рити, лізти туди і будуть залазити. Бо вони ж теж, там є якийсь людський фактор, що інстинкт самозбереження, хочеться жити, хочеться щось робити. Але небагато, у кого я таке бачив, але все ж таки риють і непоганого риють.

Чи можна говорити, що у Вовчанську російське командування вдається до м'ясних штурмів?

- Типу вони відправляють їх, так, на м'ясо, ви маєте на увазі? Так, так і є. Воно видно. Скільки ми вже на цьому напрямку, вже достатньо багато, то бувають іноді дуже глупі задачі поступають, вони просто йдуть, йдуть, йдуть, йдуть. Їхнє команди по-любому бачать, що в них не виходить, може, там щось треба поміняти, може, ще щось. Ні, вони просто відправляють, ідуть – і вони просто лягають.

Ми бачили відео, де в одному місці в радіусі 5 метрів лежить велика кількість тіл російських військових. Чи вони реально в одному місці можуть гинути?

- Так, так. Я ж кажу, що вони йдуть і вони всі лягають. Один напрямок, одна стежка, наприклад, вони туди йдуть і вони там лягають: один ліг, другий ліг. Іде їх група – усі полягли. Другий штурм – і вони йдуть тією ж самою стежкою. Якщо просто логічно подумати, що треба якось маневрувати, але ні, вони все одно йдуть. Ну, правильно роблять, нехай ідуть. А наші їх зустрічають.

Оце і є "м'ясний штурм"?

- Так.

Чи дійсно позиції нашої та російської піхоти можуть бути буквально через дорогу чи через будинок? Опишіть загальну картину лінії фронту в самому місті.

- Вони закріпились, наші йдуть на штурм, вони відбили якийсь кусок, все, посередині них уже сидять кацапи, і їх не можна поки вибити, нічого не можна зробити. Ну, стараються, докладають усі зусилля, роблять все можливе, але ж вони також закапуються, і не так просто їх дістати. І вони знаходяться буквально там до п'яти, до десяти метрів один від одного. Тож я так думаю, що підтримують якийсь теж голосовий контакт, щось там спілкуються. Так, морально і фізично, я думаю, вони (піхотинці ЗСУ – ред.) виснажені дуже сильно. Це не так просто.

Як змінювався перебіг бойових дій з травня 2024 року? Чи всі ці місяці росіяни безпосередньо штурмували?

- Вони постійно йдуть. Вони як зайшли сюди, у Вовчанськ, так вони постійно йдуть. І намагаються давить, давить, давить. І, на жаль, вони мають якісь там успіхи, але наші війці тримаються і тримають лінію оборони. Але вони постійно йдуть, постійно вони штурмують, постійно. Я не знаю, які там у них команди, але вони постійно йдуть.

Останнім часом малими групами вони штурмують?

- Коли як. Було штурмували 13-15 людей. Було по троє людей ходили штурмували.

Механізована колона коли в останнє заходила?

- Я вже точно не згадаю. Це був агрегатний завод. За день знищили близько 20 одиниць техніки.

Читайте також: Бої за Вовчанськ: "Великі кліщі" для Харкова чи провалений прорив на Куп'янськ

Яка ситуація на заводі, де вони тоді засіли? Це був ваш напрямок чи ні?

- І наші, і суміжних підрозділів. Тобто стримали все якось. І були підари там, можна так сказати, і наші були там. Вони приїхали вже штурмувати наших. Наші туди зайшли і їм треба було забрати цей завод. Я так зрозумів, я чув, що для них агрегатний завод був ціллю якоюсь.

Вони йшли поміж всі наші позиції, але їм головне було добратися, оце як вони йшли колоною, їм треба було добратися до агрегатного заводу. Але успіхів вони також не мали. Було там... вже на броні були 200-і, 300-і. Ті, хто залишались там ще на ходу, що міг пересуватися, то їх потихеньку знищили за деякий час. Усіх знищили.

Ви говорите про тих, які зрештою тоді там в оточення потрапили?

- Так. Вони вже під'їхали до самого заводу, якщо я не помиляюсь, дві або одна техніка. Працювали наші FPV-дрони. Хто ще міг пересуватися, то вони повибігали і з часом їх вже знищили. А ті, які раніше на під'їзді, вони приїхали вже двохсотими.

Після початку Курської операції Збройних сил України як змінилася ситуація на півночі Харківської області? Чи зменшилася кількість російських атак, російської техніки?

- Зменшилася, так. Уже немає такої сильної активності, КАБів поменше стало. КАБів було дуже багато. Я б не сказав, що зараз мало, але трошки менше, ніж було.

Живої сили росіян менше не стало?

- Я ж не знаю, які у них задачі. Я не можу сказати вам точно. Зараз поступить задача поїхати, і вони зберуться і поїдуть. Я не готовий дати на це відповідь. Зараз, на даний момент, як ми тут є, то зараз поки немає. То був крайній штурм їхній на техніці. Більше після того не було таких масованих штурмів.

У чому важливість для росіян Вовчанська? Чи будуть серйозні зміни, якщо Вовчанськ не вдасться утримати?

- Я думаю, загрожує, звісно, загрожує. Це наша земля. Ми тут виросли, ми тут живемо. Це наше. Тобто ми повинні втримати і ми втримаємо. І все буде нормально. Втримаємо. Все ми втримаємо.

Коли ви бачите кожного дня понівечені тіла росіян, чи це якось впливає на психіку, чи ви до цього вже звикли?

- Якось до цього звикаєш. Зараз вже так якось просто до цього відносишся. Воно якось приходить із часом. Там те бачив, там – те. І вже сам навчився робити. Так, якщо цивільній чи іншій людині показати, то для неї це буде дійсно неприємно.

Що найжахливіше ви бачили з дрона у Вовчанську?

- Був їхній штурм на завод. Не пам’ятаю, скільки на броні, але їх там було душ до 10. І залетіла туди FPV. І порозліталося те шмаття. Картина така, видовищна.

Те, що в росіян значно більше втрати, ніж у нас, правда?

- Так, 100%. Втрачають вони набагато більше. Просто нищать свою піхоту – і все.

Чи не втрачається мотивація з роками, бо важко і фізично, і емоційно? Що зараз допомагає триматися?

- Рідні. Рідні. Вони і розуміють, вони і підтримують. Ну, рідні. Це твоя підтримка, це твої психологи, це твоє все. Заради яких ти зараз тут і виконуєш те, що ти маєш робити.

Чим вас найбільше здивували росіяни за 8 місяців у Вовчанську?

- Чим вони здивували? Напевно здивували цією бомбою, вона ОДАБ-9000. Я думаю, що вона була така неочікувана і ніхто навіть не міг подумати, що може бути. А так, щоб прямо здивувати, то я б не сказав, що вони чимось здивували.

Читайте також: Позивний "Тор" із 57-ї ОМПБ: Окупанти використовують бронетехніку на Харківщині як таксі в одну сторону