Відеоопитування: Що харків’яни думають про Львів
У зв’язку із повномасштабним вторгненням російського агресора і тимчасовою окупацією частини території України, до Харкова переїхали десятки, якщо не сотні тисяч внутрішньо переміщених осіб. Війна значною мірою ускладнила проведення відкритих соціологічних опитувань у прифронтових регіонах держави. Крім цього, змінився фокус суспільної думки. Ми дуже мало знаємо, що дійсно думають і що готові говорити відкрито не тільки переселенці в Харкові, але й самі харків’яни, які новини Харкова вони готові обговорювати. Ми хочемо знати краще себе і людей, котрі живуть поруч.
Тож, із огляду на це, редакція "Думки" вирішила започаткувати регулярні відеоопитування перехожих, щоб усі бажаючі мали можливість висловитися і були почутими.
Перше Vox populi стосувалося асоціацій харків’ян із містом Лева. На наше переконання, небагато цивільних львів’ян бували на сході України не тільки зараз, але й до повномасштабного вторгнення. Натомість харків’яни в більшості відвідували захід України.
Які враження від Львова мають мешканці Слобожанщини – в нашому опитуванні нижче.
Євген: "Приємні дуже люди. Відкриті. Завжди готові допомогти. Тому що ми в перші дні поїхали до Львова, і ми побачили наскільки ставлення до людей гарне. Тобто всі на твоєму боці і всі намагаються тобі допомогти".
Анна: "Архітектура, кава. Дуже затишні кав’ярні у всьому місті. Ці пішохідні вулочкі, яких нема, на жаль, у Харкові. Зараз, мабуть, не відрізняються. А до війни вони все ж були більш українці. Не такі, як харків’яни. Харків’яни десь і на схід дивляться, і на захід. Зараз більше на захід, а до війни Львів – це така більш Україна, ніж Харків. Мені здається, він дуже гостинний, дуже старовинний. І не дуже він схожий на всю іншу Україну. Там натовп туристів. Буквально натовп туристів ходе. Перейшла на російську мову. Так, до речі, у Львові ніхто не перейде на російську мову".
Валентина: Це красиве місто. Навіть уявляю собі центральну площу і все. Тобто красиве місто-свято".
Ірина: "Старовинна архітектура, привітні люди. Мені подобається. Львів – це абсолютно різний формат. Інше місто, ніж наше. Але більше я люблю наше місто – Харків. Люди більш релігійні. Більш люблять відпочинок. Ось ми працюємо на вихідних. У Львові, мені здається, вихідні – усі десь у кафе. Відпочивають, зустрічаються з друзями. І це класно".
Валентина: "Ніколи там не бувала, ніхто з рідних і знайомих там не живе. Не знаю. Абсолютно нейтрально. Це десь далеко".
Таїсія: "Вуличні музиканти, бруківка, звичайно, кава. Я стала частіше відвідувати Львів, бо зараз моя родина в Німеччині. І Львів це така транзитна точка в мене".
Олександр і Катерина: "Якби я мала друзів закордоном, то я б хотіла показати, не тільки наше місто, але, звичайно, це був би і Львів, тому що він достатньо красивий. Одне лише – це мовне питання, котре всіх бісить. І нас всіх змушують розмовляти українською, але я вам скажу, що у Львові також немає української мови. Там є румунська, угорська, навіть болгарська. Ця "філіжанка", "шлєпоти" і тому подібне. Але ми спокійно відносимося. У нас не було ніяких проблем. Нас зустрічали дуже тепло у Львові. Ми розмовляли і російською, і українською. Принципових питань немає. Все було чудово там".
Віктор: "Львів завжди сприймався в Україні як закордон, як Європа. Якийсь у нього завжди був флер культури і водночас старовини. Менталітет міст відрізняється різною культурою, різною історією, різним підходом до життя".
Наталя: "Місто Львів – дуже красиве місто. Я нічого не можу сказати. Там чудова архітектура, чудові собори. Усе. Але там потрібні такі руки золоті, щоб його привести до ладу. Дуже, я хочу сказати там гарні люди. Там гарні люди. Такі, як у нас, так і там привітливі люди. Я хочу сказати, що наше місто трошки краще. Воно просторніше, більш зелене, те що я бачила, і не таке, вибачте, обшарпане. Таке воно більш тихеньке, розмірене. Ми біжимо в Харкові. У нас воно шумне, ми спішимо завжди. А там більш розмірене".
Юлія: "Львів? Вузькі вулички, українська мова. Я ще до війни, якщо зі мною розмовляли українською, то я розмовляла українською у відповідь. Якщо зі мною спілкуються англійською мовою, я буду відповідати англійською мовою".
Вадим: "Люди інші, ми всі різні, але ми однакові у своїй біді і у своєму щасті. Окремі люди не роблять погоди в усьому місті. Були люди погані і там, і у нас. І зараз також є люди і добрі, і погані. Те, що вони там приймають якось? Так, ми ж такі ж були. Коли Донеччину окупували, то всі ж їхали до нас. Також у нас тут були люди, які не розуміли цього. Хоч війна поруч була, але не у нас. Зараз торкнулося більше нас. Тому звинувачувати нема сенсу".
Редакція "Думки" не сортувала відповіді та не добирала респондентів. Опитування було проведене рандомно 1 листопада в Саду імені Шевченка в центрі Харкова.
Якщо ви маєте пропозиції щодо питань для Vox populi, надсилайте їх на нашу редакційну пошту: info@dumka.media.
Новини Харкова сьогодні: До позицій ворога 70 метрів: Як сапери з Харкова проривають "лінії Суровікіна"
