Танк підбив автобус, я накрив собою жінку: Історія ізюмчанина, який 9 разів повертався на фронт після поранень

Олексій з позивним "Ірокез” має 9 поранень і після кожного повертався до побратимів на фронт.

Його історію переповідає Харківська окрема бригада територіальної оборони, передає "Думка”.

Як розповіли у бригаді, Олексій народився в Ізюмі, навчався в 1-ій гімназії. Після її закінчення поступив і навчався в Національній академії державного управління при Президентові України за фахом "управління персоналом". У 2016-тому році пішов на контракт і поїхав в АТО.

"Після двох років в АТО командування вирішило направити мене, після ротації, за заслуги перед Батьківщиною, навчатись на магістратурі Національної академії Національної гвардії України, факультет "Логістика", - говорить Ірокез.

Півтора року навчання, потім, знову служба у Нацгвардії, але після ротації, після АТО почалися проблеми зі здоров’ям, зі спиною. Рік проходив реабілітацію.

"Я рік пожив цивільною особою, і почалася війна. 24-го лютого прийшов в ізюмський РТЦК, взяв зброю, почав збирати свою групу, людей, які щось вміють, знають, хочуть. Більшість цих людей живі досі, під моїм командуванням, дякувати Богу", - говорить боєць.

Навіть, поранений Ірокез і думками, і діями продовжував боронити рідний Ізюм. Військовий згадує лютий 2022: "Ізюм вже обійшли танки, і розстрілювали автобуси з цивільними, яких ми вивозили. Танк підбив автобус, я накрив собою жінку, і осколок потрапив мені у шию. Я без пам’яті впав, і разом з побратимом потрапив до шпиталю, бо в нього дірка в руці була, як велика-велика монета. 13-го березня я поранений потрапив до Слов’янська".

Тоді все закінчилося добре, ніхто з цивільних не постраждав. Усі дісталися до Слов’янського залізничного вокзалу.

Потім, разом з бійцями підрозділу спецоперацій, малими групами не давали спокою російській армії, щоб вона боялась зайти до міста.

"В принципі, нам це й вдалося. Було нелегко: 40 вильотів авіації, артилерія, плюс автоматники, кулеметники, танки, все підряд летіло по місту. Тоді було прийнято рішення – якомога більше вивезти цивільних. Поки одна група тримала мости, інші – вивозили людей. Ну, а потім – відійшли, бо вже не було сенсу", - згадує Олексій.

Він брав участь у зачистці сіл, разом з 93-ю бригадою, потім з 30-ю зайшов у рідний Ізюм. Трохи відпочили, а далі – бахмутський напрямок.

"У нас задача була – взяти точку і утримати її. В той час вже були поранені, але разом з 46-ою бригадою ми зайшли і утримували її 8 діб. Нас взяли в півколо, і як мені повідомили, за 8 діб ми взводом перекришили там батальйон ворогів. На ногах вийшло нас семеро. В мене наскрізь нога пробита була, але я на ногах стояв. Ми вийшли, і батальйон у ворогів закінчився. Ми виходили – уже було тихо, вже було нікому по нас стріляти", - розповідає Ірокез.

Потім інша позиція і напад з дронів.

"Тоді в повітрі була купа дронів, і мені під ноги скинули 60-ту міну. Я вилетів з траншеї, наклав сам собі турнікети, три штуки, було перебито артерії на ногах. Я відмовився, щоб хлопці несли мене до машини евакуації, тому що до цього був щільний бій, і я не знав, чи залишились ще вороги на короткій дистанції. Наказав вести бій, збити всі дрони, і по полю 450 метрів доповзав до машини евакуації", - говорить військовий.

Потім був знову шпиталь і вже там Олексій дізнався, що рота виконала всі бойові завдання батальйону, і вийшла майже ціла.

"Я, як людина яка дев’ять разів отримувала поранення і дев’ять разів поверталася, я офіцер, давав присягу на вірність своїй країні та своєму народу. Для мене все буквально і без всякого романтизму. Я, якщо в чомусь клянусь, вважаю, що це треба виконувати, не зважаючи ні на що. Тому й повернувся на службу", - говорить Ірокез.

Читайте також: Ректорка ХНУ імені Каразіна Тетяна Кагановська: Не кожен, хто зізнавався в любові університету, склав іспит війною