Голова КГЦ Євген Коляда: Раджу всім з'їздити на кладовище в Харкові, подивитися на фотографії. Там знайдете мотивацію

За словами начальника Харківської ОВА Олега Синєгубова, евакуація триває з 352 населених пунктів у Харківській області, які перебувають у небезпечній близькості до зони бойових дій.

У процес евакуації, крім органів влади, рятувальників та правоохоронних органів, також активно залучаються благодійні та громадські організації Харківщини, дії яких узгоджує Координаційний гуманітарний центр (КГЦ).

В інтерв’ю виданню "Думка" голова КГЦ Євген Коляда розповів про процес евакуації на Харківщині, допомогу внутрішньо-переміщеним особам, перші результати проєкту загальноукраїнської системи поселень та проблеми волонтерів, які часто залишаються поза увагою громадськості.

Чим займається Координаційний гуманітарний центр? Які основні напрямки його роботи?

- Від назви йде основний напрямок – це координація діяльності. Це велика робота, яка проводиться для того, щоб об'єднати всі організації в одне інформаційне поле, для того, щоб всі знали про роботу один одного в різних напрямках. Ця інформаційна обізнаність, аналітика дозволяє вирішити дуже багато питань. Перш за все, уникнення дублювання допомоги. Якщо ми беремо напрямок евакуації, в якому ми координуємо процеси, за одною бабусею не їздить 5 волонтерів та 3 організації і не витрачають паливо, ресурси, і найголовніше – зберігають життя. Щодо гуманітарного напрямку, наприклад, до однієї бабусі не їдуть в село і не везуть їм по три-чотири пакунки гуманітарної допомоги, а до іншої не везуть нічого, тому що вона неактивна. Ми намагаємося забезпечити баланс.

Якщо обрати напрямок ВПО, це місця тимчасового проживання, то немає такого, що в одному місці роблять євроремонт, а в іншому місці немає унітаза або немає дитячого куточка, хоча там дітей купа. Тому наша робота дуже широка, в усіх напрямках гуманітарного реагування.

Окрім того, що ми збираємо та аналізуємо цю інформацію, а це величезний ресурс насправді, ми маємо правильно, безпечно цю інформацію зберігати, маємо правильно її й зручно висвітлювати для всіх організацій. Таким чином, ми створюємо інформаційні інструменти, дашборди, мапи, аналітики, платформи тощо. Це полегшує задачу.

Також ми допомагаємо матеріально-технічно усім нашим бенефіціарам – громадським організаціям. У вигляді багатьох речей: палива, на гуманітарні евакуаційні місії, засобів особистого захисту, рації, старлінки, страхування для волонтерів, ремонти автівок, медичні аптечки, IFACK тощо. Зараз ми перейшли на інший рівень: створили гарну евакуаційну групу, закупили 6 нових броньованих автівок з усім необхідним устаткуванням, обладнанням. Зараз уже евакуюють людей на цих автівках з найнебезпечніших точок разом з Національною поліцією.

Якщо брати групу швидкого реагування, це теж волонтерська ініціатива насправді. Це всі прильоти, які ви бачите в місті Харкові, в області. У місті Харкові тут є інша трошки координаційна система, тут є такі організації, як "Я врятований", вони відіграють ключову роль. Ми зі свого боку допомагаємо, максимально залучаємо також інші організації для того, щоб покрити всю територію міста.

В області працюємо за нашою координацією. Там 37 благодійних організацій працюють у цьому напрямку. У результаті маємо закриті вікна ОСБ, зашиті дахи, прибрану територію, евакуйованих людей, якщо потрібно. Останнім часом у Харкові було 9 прильотів, знову пекло завітало до нас у місто. І, на жаль, комунальні служби, при всій повазі, вони роблять героїчну роботу, звичайно. Однак з такими обсягами роботи жодного ресурсу не вистачить, щоб терміново покрити потреби, бо зараз зима. Тому волонтерська допомога є ключовою. Хоча ми не применшуємо заслугу і комунальних служб, бо вони роблять дуже багато. Ми не тягаємося за якусь ковдру, ми робимо результат. Результат для нас – це врятовані життя людей, і забезпечення людей, і закриті їх нагальні базові потреби.

Ми гарно розбудували евакуаційну систему. Вона ешелонована зараз. У ній залучено зараз 52 організації. Ми намагаємося розробити нові підходи, адаптуючи зараз до бойових дій, новітніх технологій у бойових діях, ми намагаємося придумувати й створювати гарну, безпечну, зручну систему для роботи гуманітарних працівників, благодійних організацій, волонтерів.

Наскільки активною є робота волонтерів, порівняно з 2022 роком? Нещодавно чула думку про те, що зараз волонтерський рух не такий активний, тому що ця хвиля підйому спала і люди вже не так до цього схильні.

- Така думка в основному через те, що у 2022-му році всі українці були волонтерами. Зараз це вже більш професійний, сформований, досвідчений та сталий рух у плані розвитку. Простіше кажучи, волонтери почали еволюціонувати: у різні формування, різні напрямки. Вони мають експертність і фаховість у тих напрямках, в яких люди з інших країн експертності не мають. В еволюції це буде дуже великий поштовх для всього світу, адже Україна буде представлена в інших війнах, конфліктах своєю експертизою в першу чергу. Тому зараз волонтерський рух перебуває в стадії еволюції.

Я не згоден з тим, що динаміка спала. Волонтерський рух просто став зовсім інший. Він став більш професійним. Об’єми допомоги, можливо, у кількісному порядку дещо зменшуються, але якісному – тільки збільшуються. Людям зараз потрібно прокинутися і бути політично та соціально активними – це дуже важливо. Як ми чуємо з останніх новин, ми маємо покладатися тільки на себе. Тому зараз 2022 рік у нас має бути кожен день. Кожен день, коли ми прокидаємося з ліжка і згадуємо хлопців та дівчат, які стоять, зараз мерзнуть в окопах. І в принципі це єдина гарантія безпеки. Це єдине, що у нас є зараз. Якщо вони дозволяють нам працювати з цивільними населенням, допомагати – допомагаймо один одному, бо інакше потім ми не зможемо взагалі нікому допомогти. І я думаю, що все вийде, тому що ми пережили 2022 – дуже складний рік. 2025 рік зараз важче, бо морально важко. І росія в цьому має дуже гарні результати насправді. Вони професійно підходять до руйнування моралі, мотивації й духу українців. Але потрібно зараз триматися один одного. Тобто волонтерство зараз перетворилося з такого хобі на професію.

Як відбувається процес евакуації від дзвінка до вивезення людей з гарячих точок?

- Це багатоетапний процес, який складається зараз з п'яти етапів. Перші три етапи знаходяться безпосередньо в секторі евакуації, тобто в найбільш гарячих точках. Там є чітка взаємодія з цивільно-військовим співробітництвом, Національною поліцією, ДСНС, органами місцевого самоврядування, Департаментом цивільного захисту і благодійним сектором у нашому лиці. Там відбуваються наради, інколи ухвалюються непопулярні рішення. Однак люди, які там працюють, насправді герої без плаща. Вони кожну хвилину ризикують там своїм життям.

На жаль, менталітет наших людей – дзвонити тоді, коли русня вже стоїть на сусідній вулиці. Але послухайте: краще вивезіть себе і своїх дітей зараз, ніж потім ви будете дзвонити й плакати, що у вас "руський мір" прийшов, а ви не хотіли його бачити. А ми нічого не зможемо зробити вже, бо ніхто не поїде. Наші героїчні військові їздять іноді за такими людьми, але це все ризик для життя. Так не треба це робити. Про перші три етапи загально скажу, що є броньований транспорт. Він вивозить людей з гарячих точок і довозить до більш безпечного місця. Там людей перевантажують в більш комфортний транспорт і довозять до транзитного пункту - це вже четвертий етап.

У Харківській області такі транзитні пункти знаходяться в місті Харків та місті Ізюм – там транзитний пункт для Борівського напрямку. На транзитному пункті зібрані інші організації, які надають багатосекторальну підтримку цивільного населення, починаючи від гарячого харчування, грошової допомоги 10 800 гривень, і закінчуючи новим взуттям, окулярами, базовою медициною. Людина отримує великі торби, тому що це прояв поваги до людей, бо ми розуміємо, що вони виїжджають майже ні з чим. І ця допомога не є кінцевою. Далі до п'ятого етапу людей відвозять на місця тимчасового проживання. Ми намагаємося селити людей разом з Департаментом соцзахисту, намагаємося селити відповідно до соціальних груп. Тобто, умовно кажучи, бабусю ми поселяємо з бабусею, а багатодітну родину поселимо, де теж є діти. І далі ми зараз включаємо шостий етап – це загальноукраїнська система поселень.

Із яких напрямків саме по Харківській області була найбільша кількість евакуацій з початку великої війни?

- Якщо казати про Харківщину, тут велика історія евакуації. Починалася вона 2022 року з вокзалів. Це була хаотична історія. Далі був процес Печенізької дамби – це теж 2022 рік, травень місяць. І тривав він до самої деокупації Харківської області. Був зелений коридор, 5 благодійних організацій там об'єдналися, і за 4 місяці вивезли 16 тисяч людей з тоді ще окупованої Куп’янщини, Вовчанського району тощо.

Далі у нас почалися перші примусові евакуації сімей з дітьми у Дворічанській, Петропавлівській, Куп’янській громадах. Це взагалі був перший досвід у країні щодо таких евакуацій, перша співпраця, роздуми про те, як правильно донести до людей, що треба евакуйовуватись і рятувати життя собі та своїм дітям.

Далі був наступ на північні кордони регіону. Це був травень 2024 року – Вовчанський та Липцівський напрямки. Тут відбувся перший досвід залучення всього благодійного сектору, який колись працював в евакуації. Тоді розбудовувалися система координації роботи одразу з двох напрямків. Тоді ж було створено транзитний пункт і далі з прикладу Харківщини почалась історія створення транзитних пунктів по всій державі. Ми тоді гарно відпрацювали. Перші дні такої евакуації було по 700-750 людей на день. Далі почався повторний наступ на Куп’янський район, який відбувається і зараз.

Яка наразі ситуація з евакуацією людей на Куп’янському напрямку? Яка кількість людей вже евакуйована, скільки людей ще залишаються там?

- Зараз кількість заявок з Куп'янської та Курилівської громад зменшилась, бо багато людей вже повиїжджали. Наприклад, зараз у Куп’янській громаді офіційна цифра – 1909 мешканців, що залишаються станом на минулий тиждень.

Людей там залишається мало, але вони залишаються, їх не треба кидати. Із ними треба спілкуватися, розмовляти, це важко. Але ми постійно намагаємося з ними тримати зв'язок. Загалом за два місяці з початку нового року було прийнято 232 заявки, на гарячу лінію з евакуації поступив 2661 дзвінок, здійснена 131 місія.

У процес евакуації з початку року було залучено 18 організацій. Це такі організації, як: Благодійний фонд "Мирне небо", "Еліас", "Я врятований", "Help People", "Волонтер 68", "Стежка надії", "Шлях України", БФ "Хаустов", "Germany crisis relief team", "Пошуковий загін "Ангел”", БФ "Евентрум", "Рух вільний Харків", "П'ятихатки БАМ", "Товариство Червоного Хреста України", ГО "Проліска", БФ "Світ та Україна", БФ "Єдність та Сила" і БФ "Основа Майбутнього". Ці організації зараз тим чи іншим способом залучені в евакуацію, щоденно відпрацьовують заявки, працюють з людьми саме в процесі евакуації.

У нещодавньому інтерв'ю для видання "Думка" Олег Синєгубов говорив, що обов’язкова евакуація планується у Великобурлуцькій громаді. Чи веде КГЦ підготовку до евакуації людей звідти?

- Із Великобурлуцькою громадою ми на постійному зв'язку. І не тільки в евакуаційних напрямках, а й по гуманітарних напрямках та напрямках медицини, бо це теж дуже важливо. Наша задача – спілкуватися з людьми, громада активно працює, обласна адміністрація теж конкретно докладає зусиль. Там зараз проводиться велика інформаційна кампанія. Ми, зі свого боку, роздрукували інформаційні буклети, плюс, ми користуємося будь-якими нагодами, джерелами масової інформації, щоб закликати людей читати ці інформаційні брошури або просто звертатися на цілодобову гарячу лінію з евакуації по Харківському регіону. Нагадаю її номер - 0800 33 92 91, дзвоніть! Вона цілодобова, дзвінки безоплатні, ви можете поставити будь-яке питання. Що з вами буде, куди вас повезуть, як вас будуть забирати, скільки речей можна брати, з тваринами можна чи не можна, а чи можна вас до родичів відвезти, а чи можна вас там поселити в якийсь гуртожиток, де не в місті Харкова, а в області, наприклад.

Ми на всі питання маємо відповіді. Якщо є зв'язок, дзвоніть. Дзвоніть по три, по чотири, по п'ять разів, спілкуйтесь з людьми, ставте питання. Ми все зробимо, аби тільки ви виїхали. Ми відповімо на всі ваші питання. Були ситуації, коли ми вивозили людей, а на наступний день до них прилітало, і будинок – вщент. Волонтери їм рятували життя в цьому випадку.

Іноді в мережу потрапляють відео волонтерів з евакуації, де люди відмовляються від виїзду з небезпечних територій. Причиною, чому вони це роблять, вказується думка про те, що вони тут нікому не потрібні. Хто нам що дасть, за що ми будемо жити, як ми будемо існувати на 2 тисячі гривень виплат ВПО, ми ж не зможемо винаймати квартиру тощо.

Чи можемо ми зараз проговорити всі можливості, які мають люди, які переселяються, які можуть стати цими внутрішньо переміщеними особами?

- Вони отримають 10 800 гривень грошової допомоги на людину. Вони отримають гаряче харчування, великий продуктовий набір, набір гігієни, набір жіночої гігієни, набір дитячої гігієни, непродовольчі товари типу матраців, подушок, постільної білизни. Вони можуть запитати базову медицину, якщо їм потрібно. Можуть проконсультуватися з лікарями на транзитних пунктах, якщо щось турбує по здоров’ю. Вони отримують довідку та статус ВПО від держави, що дозволяє їм отримувати пільги.

Отримують різні непродовольчі товари типу рушників та інших туалетних засобів. І вони також отримують щось від маленьких локальних організацій. Це не постійна допомога, але те, що трапляється. У благодійної організації "Незламний Харків” є проєкт, де вони привозять окуляри для літніх людей і безоплатно їм видають. Хтось видає сім-карти на телефон, хтось – нове взуття, хтось видає одяг або ковдри. Воно просто постійно ротується, тому що програми то починаються, то закінчуються. Але в гуманітарних хабах переселенці можуть залишати запити, і хаби в громадах будуть шукати відповіді на їхні запити.

Люди мають зрозуміти, що за них мало хто зараз буде думати. Ми думаємо за них, але ми не будемо думати за них на постійній основі. За літніх та самотніх людей ми будемо думати. Але люди працездатного віку, будь ласка, не треба сидіти на шиї у волонтерів, у держави і так далі. Ідіть працюйте. Роботи дуже багато. Громадський сектор, благодійні організації. Ви знімете купу проблем з себе: орендуєте квартиру за зароблені кошти. Є проєкти в організаціях, де 50% вам дають оренду, або на 3 місяці безоплатно. Ви працюєте, у вас вже квартира в оренді безоплатна, а потім ви самі самостійно починаєте її орендувати. Зараз оренда квартири в Харкові, починаючи від 6 тисяч гривень. Це невелика сума. Але якщо ви не працюєте або не хочете соціалізовуватись – не жалійтесь. Я звертаюсь до всіх людей працездатного віку – заробляйте гроші, працюйте. Є купа вакансій, дзвоніть до центру зайнятості, бо існують програми для ВПО. У нас є безоплатні тренінги у Центрі розвитку громадянського суспільства. Він працює щодня. Приходьте, користуйтесь, не сидіть вдома. Усі мають бути активними.

У лютому мала запрацювати загальноукраїнська система поселень. Чи вдалося досягти результатів, які можна вже оголосити?

- Вона запрацювала. Ми досі знаходимося в розробці CRM-системи. Це дуже довго, але ми приділяємо увагу безпеці даних. Окрім того, що ми чекаємо цю автоматизовану систему, ми не стоїмо на місці. Усього поселено 227 людей, плюс 76 людей поселила "гаряча лінія". Із них – 31 особа є маломобільною, було 17 важких кейсів із поселенням людей до спеціальних центрів, наприклад, геріатричних.

Конкретно по регіонах: у Кіровоградську область ми поселили 86 людей, у Полтавську – 33, у Вінницьку – 18, у Хмельницьку – 13, у Чернівецьку – 37 людей, у Закарпатську – 6 людей, у Черкаську поїхали 10 людей. Це те, як люди вибирають, залежно від умов та обставин, куди вони хочуть поїхати, і ми підлаштовуємося під їх вибір. Їм надсилаються фото- та відеоматеріали. Без CRM-системи поки що все надсилається в ручному режимі, однак далі буде набагато простіше.

Загалом за 2025 рік благодійним сектором було евакуйовано 1495 людей. Із них 209 дітей, 877 жінок, 618 чоловіків, 608 людей похилого віку і 611 людей евакуйовано силами волонтерів. За лютий було евакуйовано 695 людей.

Порівняно з різними періодами з 2022 року, яка зараз інтенсивність евакуації по Харківській області? Вона більша, вона меншає?

- Складно оцінювати динаміку, бо все залежить від оперативної ситуації. Починають сипати КАБами, РСЗВ, мінами – й люди починають виїжджати, починаються дзвінки. Ми аналізуємо, що зараз трошки збільшилася кількість заявок з Дворічанської громади, тому що ворог проводить зараз інтенсивні наступальні дії. При цьому знизилася кількість заявок з Борівського та Куп’янського напрямків.

Дуже уважно зараз дивимося на Золочів і будемо проводити роботу з людьми щодо можливостей евакуації. Евакуація – це лише одна зі складових того, що ми зараз робимо. Проблематика гуманітарного реагування складається в тому, що нам потрібна правильна комунікація між благодійним сектором та людьми, між благодійним сектором і благодійним сектором та між благодійним сектором і владою. Якщо ми правильно налаштуємо комунікацію та інформаційне поле, все можна буде вирішити. Харківщина в цьому, мені здається, відіграє провідну роль, вона є прикладом цієї комунікації. Звичайно, є купа проблем, купа робочих питань, критика до всіх сторін, але ці питання вирішуються. Тим чи іншим способом, ми знаходимо відповіді.

Що заважає налагодити цей процес так, щоб евакуація була більш результативною?

- Кожному треба засунути его собі в дупу, тоді буде легше. Кожна організація, не тільки благодійна, хоче показати свою роботу. Ми робимо таким чином, щоб усі збалансовано показували свою роботу. Ми маємо адвокатувати благодійний сектор, як третій сектор, який потім буде робити зміни в країні, бо там дуже світлі ідеї та креативні думки, як змінювати суспільство, як змінювати країну, як змінювати підходи і так далі. Треба знімати наратив, що всі погані, усі намагаються вкрасти гроші. У нас дуже багато людей, які долблять цей човен зовні. Останніми днями їх стало більше! Тому нам точно потрібно мати сміливість і терпіння, щоб формувати цю єдність. Це дуже складний процес. Князь Володимир Мономах відомий тим, що зміг об'єднати князівство, знайшовши підходи до кожного з них. Кожен з нас має бути Мономахом. І тоді процеси будуть легше йти.

Про що під час евакуації не говорять або чого не помічають, але що потрібно знати, щоб краще розуміти процес евакуації?

- По-перше, в організаціях є вигорання. Люди морально здихають. Дуже складно вислуховувати критику від бабусі, яка вже є двохтисячною на евакуацію. Вона справедливо висвітлює деякі проблеми, але питання в тому, що у нас люди закінчуються морально. Ми розробляємо зараз психосоціальні, психологічні програми, ретрити для волонтерів, гуманітарних працівників, людей, які працюють в полях. Ментальне здоров’я – це важлива складова, і зараз вона дуже актуальна.

По-друге, фінансування. Це теж важливо. Волонтери – це, перш за все, безоплатна робота. Однак за все ми маємо платити, їм потрібно свої сім'ї годувати. У 2022 році ми рік працювали повністю як волонтери. Потім почали реалізовувати проєкти, гранти та отримувати хоч якусь копійку, щоб повністю присвячувати себе цій справі. На Львівщині, наприклад, я тільки повернувся, там волонтерство гарно розвинуте. Там викладачка працює в школі, а потім вона на дозвіллі приходить волонтерити. Але на Харківщині волонтери працюють цілодобово, тому їм потрібна фінансова підтримка.

По-третє, у мене молода організація. Середній вік у нас до 30 років. Дуже багато студентів, молодих людей. Деяким треба пояснювати, навіщо ми це робимо, яка у нас мотивація, чому вони мають працювати вихідними і так далі. Це все внутрішні питання мотивації. Але коли я показую фотографії пацанів, які загинули, або звожу їх на 18-те кладовище подивитися на прапори, які шумлять там, і скільки пацанів в землі вже лежить – у них одразу з'являється мотивація. Раджу всім з'їздити на кладовище і посидіти там трошки. Посидіти, подивитися на фотографії, подивитися в їх очі, і поставити собі питання, навіщо ти це робиш? І відповідь тут одна – усі мають робити одну справу. У нас на кону державність та існування нас як нації. Тому тут не треба шукати мотивацію, вона є, вона просто поряд і її треба згадати.

Чи є якась історія, про яку мають знати люди, щоб розуміти краще цю війну, процес евакуації, емоції, які люди переживають під час усіх цих страшних подій на прифронтових територіях?

- Є історія дівчинки, яка працює в нашій організації. Вона починала з нами з перших днів, в тому числі у складі Координаційного гуманітарного центру. Після початку великої війни вона побралася з чоловіком, і вони разом чекали дитину. Але, на жаль, дитину вона втратила. Певний час вона була в стані реабілітації. Однак далі найкращий спосіб вгамувати цей біль – це просто завантажити людину роботою, щоб вона не думала про інші історії. Зараз вона адаптувалася, реабілітувалася і працює в іншому регіоні. Колись я з нею спілкувався, вона сказала, що у той період їй допомогла підтримка команди, бо команда для неї теж є сім'я. Зараз як волонтери з благодійного сектору, так і військові кажуть, що побратими, посестри – це сім'я. Люди тримаються один за одного. Війна – це дуже унікальне явище. З одного боку, вона може знайти людину на все життя, вірного друга, сім'ю. З іншого боку, може відняти у тебе людей. Це унікальне явище. Воно дуже погане. Але саме в цьому випадку дуже показове. Воно дає тобі коло людей, за яких ти маєш потім триматися все життя. Оці складнощі, які ми проживаємо, насправді кують велику дружбу людей.

Куди звертатись тим, хто хоче евакуюватися?

- Якщо ми кажемо про Харківську область, номер гарячої лінії – 0800 33 92 91, можете дзвонити цілодобово. Якщо у вас є Інтернет, але немає зв’язку, є номер 098 7 505 505. Цей телефон для месенджерів: там є Viber, WhatsApp. Дзвонити можна з 8 ранку до 8 вечора, а писати повідомлення можна цілодобово.

Якщо у вас немає зв'язку та Інтернет-з'єднання, ви можете звернутися до старост або громади. Органи влади на місці повністю проінформовані, як передати вашу заявку для евакуації нам.

Читайте також: Начальник Харківської ОВА Олег Синєгубов: У перемир'я не вірю, а у справедливий мир вірю. Це різні речі