Де відпочити в 2025 році: топ-10 туристичних місць у Харківській області

Деякі дуже популярні до 2022 року місця відпочинку на природі, наприклад, Старий Салтів або інші рекреаційні зони, зараз наближені до лінії бойового зіткнення, стали менш відвідуваними через безпекові загрози. Інші, наприклад, розкішний природний парк "Гомільшанські ліси", не дивлячись на віддаленість від фронту, вже три роки офіційно, але не посуті закриті для відвідування через військовий стан та небезпеку пожеж.

Проте Харківська область лишається багатою і на природні ландшафти, і на культурні пам’ятки. У нас можна відпочити в національних природних парках, соснових дібровах, на берегах великих водосховищ, поплавати в солоному озері та засмагати в піщаній пустелі, відвідати неоготичні палаци, такі як Шарівський замок.

Розповідаємо про топ-10 чудових місць для відпочинку на природі в Харківській області.

Національний природний парк "Слобожанський"

Національний природний парк "Слобожанський" нерідко називають "Харківським поліссям", бо це "край бобрів, мальовничих лісів та таємничих боліт". Він розташований у Краснокутській громаді на північному заході Харківщини. Тут були прильоти, але в цілому "Слобожанський" не зазнав окупації чи інтенсивних обстрілів.

Площа парку – більше 54 квадратних кілометрів. Тут зібрана унікальна фауна і флора: чимало рідкісних дерев, рослин та чагарників, 51 вид місцевих тварин та 22 види рослин і грибів занесені до Червоної книги, а на болотах можна побачити комахоїдні рослини.

У "Слобожанському" працюють піші та веломаршрути (зокрема "Сосновий ліс", 15 км), діє візит-центр, а в сезон доступні спостереження за бобрами, птахами й фотосафарі грибними галявинами. Тут можна провести пікнік, зупинитися з наметом на стоянку, порибалити.

Дістатися можна автобусом до Краснокутська або села Мурафа з автостанції "Центральний ринок" або поїздом до Змійова чи станції "Будинок відпочинку". Шлях, правда, не буде близький: відстань від Харкова – 87 кілометрів.

Кицівська пустеля

Кицівська пустеля – яскравий приклад багатства і різноманітності природи Харківщини. Справжня пустеля, яка, на перший погляд, мало чим відрізняється від Сахари, розташована біля села Кицівка Чугуївського району.

Це дуже несподіваний для Слобожанщини ландшафт: хвилясті піщані дюни, розріджені сосни, безкраї золоті панорами – ідеально для медитативних прогулянок та фотосесій. Це друге за величиною піщане поле в Україні після Олешківських пісків на Херсонщині. Площа Кицівської пустелі доходить до 20 квадратний кілометрів.

У радянські часи у цій пустелі в долині Сіверського Донця був танковий полігон, зараз же це – небанальне місце для відпочинку на вихідних, до того ж їхати недалеко: від Окружної дороги - близько 40 км.

Дістатися можна автобусом Харків – Печеніги з автостанції №6: доїхати до станції "Сніжинка" в Кицівці та пройти два кілометри пішки.

Солоне озеро

Не лише своя Сахара є у нас на Слобожанщині, а й своє Мертве море, а якщо бути точним озеро! Солоне озеро біля села Антонівка Кегичівського району утворилося в результаті міксту техногенного людського впливу і природних чинників.

Осінню 1962 році тут сталася аварія: під час буріння свердловини глибиною 3 км вибухнув газ і під тиском до 300 атмосфер вирвався назовні, утворивши 20 метровий фонтан. Жителів Антонівки евакуювали, фонтан заглушили, однак через два дні земля здригнулася і бурова вишка провалилася під землю у 60-метровий кратер.

Підземні води винесли на поверхню сіль із соляної гільзи над покладами газу, в результаті чого утворився місячного вигляду кратер, заповнений майже морською (по рівню солоності) водою незвичайного смарагдового кольору. Згодом рівень солі у воді впав, але й досі він такий, що тут не дуже попірнаєш, рибу теж не половиш, тому що через сіль тут зникла вся біота. Проте місцеві жителі кажуть, що вода з озера добре загоює рани. Глибина озера – до 10 метрів.

Добратися з Харкова можна автобусом Харків – Кегичівка, далі пішки. Відстань від Харкова – близько 117 км.

Шарівський замок

І знову це історія про те, що у нас є все: не обов’язково їхати у Велику Британію, у нас є свій палац наче з "Абатства Даунтон".

Знаменитий Шарівський палацовий комплекс – яскравий приклад неоготичної архітектури ХІХ століття, розташований в селі Шарівка Богодухівського району. Це одна з найвідоміших архітектурних пам’яток Слобожанщини, без якої не обходиться жоден туристичний гід по Харківщині.

Комплекс включає в себе палац, парк, теплиці, господарські будівлі алеї і озеро – усе це площею менше квадратного кілометра, проте достатньою, щоб погуляти тут кілька годин, насолоджуючись виглядом справжньої аристократичної європейської резиденції з вежами, арками, фонтаном, парадними сходами та внутрішнім оздобленням позаминулого століття. Палац свого часу належав цукровому магнату Леопольду Кенінгу, після Жовтневого перевороту 1917 року був націоналізований і тут розміщувався туберкульозний санаторій.

Нині це одна з найромантичніших локацій Харківщини з вайбом старої аристократії, і якби не досить занедбаний стан архітектурного комплексу, тут можна було б знімати історичні серіали.

Станом на 2025 рік об’єкт не у відмінному стані: є реставраційні потреби, внутрішні приміщення здебільшого закриті, але парк і фасади доступні для прогулянок. Добратися можна автобусом з автостанції на Центральному ринку.

Ізюмська лука

Екологи давно борються за те, щоб надати регіональному ландшафтному парку "Ізюмська лука" статус національного природного парку. Підвищення значення цієї унікальної природної ландшафтної зони дасть можливість збільшити її територію з нинішніх 50 квадратних кілометрів до 500, і таким чином захистить її від хаотичної вирубки дерев і полювання на тварин, яким до повномасштабного вторгнення активно займалися місцеві жителі.

Ізюмська лука розташована на півдні Ізюмського району, в долині Сіверського Донця. На заповідній території немає населених пунктів, це абсолютно дикі місця. Тут ростуть велетенські сосни, дуби, тополі, водяться десятки видів червонокнижних тварин, ростуть сотні видів рідких грибів, це важливе місце для збереження і гніздування сірих журавлів та багатьох видів хижих птахів.

Тут прекрасна природа, безліч їстівних грибів у сезон, мальовничі річкові пейзажі з порогами і перекатами, внаслідок чого Ізюмську луку часто обирають для велотуризму і сплаву на байдарках.

Проте нині ці місця розташовані досить близько до зони бойових дій, що точаться в Донецькій області, є небезпека обстрілів і боєприпасів, які можуть здетонувати, тож ми включили цю локацію в наш гід, більше для того, щоб привернути увагу до її збереження.

Рішення щодо відвідування "Ізюмської луки" зараз варто приймати лише після ретельного вивчення безпекової ситуації в конкретному її місці.

Національний природний парк "Гомільшанські ліси"

Неможливо серед перлин Харківської області не згадати природний парк "Гомільшанські ліси" площею більш ніж 143 квадратних кілометрів. Він розташований під Змієвом в 50 км на південь від Харкова. Тут, на мальовничих берегах річки Сіверський Донець, можна прогулятися крутими схилами і дубовими, сосновим, заплавними дібровами, знайти дуби, яким більше 400 років.

У Гомільшанських лісах користуються популярністю еко-стежки "Козача гора" та "Сіверсько-Донецькі крутосхили". На території природного парка збереглися залишки козацького Свято-Миколаївського монастиря, заснованого у 1648 році, є такі мальовничі локації, як Біле озеро, Змієві гори, Затока Косач, Березовий гай, "Козацький дуб" і "Козацька гора".

А на правому березі Сіверського Донця знаходиться інше красиве туристичне місце – курортно-рекреаційна зона Коробові хутори. Наразі "Гомільшанські ліси" офіційно заборонені для відвідування через воєнний стан і пожежну небезпеку, проте сподіваємося, що заборона не триватиме вічно.

Дендрологічний парк ім. Докучаєва

Дендрологічний парк Державного біотехнологічного університету – це найближче до Харкова туристичне місце з усіх перелічених вище локацій. Цю рекреаційну зону у передмісті Харкова власними силами створили студенти та викладачі університету з метою польових досліджень дерев, рослин і ландшафтів.

Дендропарк заклали у 1972 році. З тої пори його площа розширилася до 2 квадратних кілометрів, парк отримав статус пам’ятки садово-паркового мистецтва і ввійшов до природно-заповідного фонду України. Тут працює розарій, є декоративний ставок, велике біорізноманіття рослин, ростуть близько 900 видів рідкісних дерев з усього світу, в тому числі червонокнижних (карельська береза, гінкго дволопатеве тощо). Просто неба створено фітоценоз "Діброва" – зразок місцевої флори.

Тут є мальовничі маршрути для піших та велопрогулянок, облаштовані майданчики для відпочинку на свіжому повітрі. Добратися просто: від метро "Індустріальна" автобусом № 1186.

Співочі тераси у селі Городнє

Дуже незвичайна пам’ятка садово-паркової архітектури "Співочі тераси" розташована у селі Городнє Краснокутської територіальної громади Богодухівського району Харківської області. Це амфітеатр просто неба, який довгий час поєднувався з фруктовим садом. Свою назву місце отримало через високу акустику. Тут 5 терас дугоподібної форми, які підсилюють звук таким чином, що здалеку добре чути навіть шепіт. Це чудова локація для івентів та концертів open-air, із 2015 року тут проводився етнофестиваль "Співочі тераси".

"Співочі тераси" були створені на межі XIX та XX століть родиною відомих слобожанських цукрозаводчиків та меценатів Харитоненків недалеко від їхньої заміської садиби у селі Наталіївка (сучасна Володимирівка Краснокутської громади). Споруду збудували з метою захисту ґрунту від зсувів, а також для вирощування екзотичних рослин. Родина запрошувала сюди шанованих гостей та митців.

Із самого верху терас відкривається вигляд на ліс та ставок. Поруч є джерело – гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення. На жаль, влітку 2021 року всі яблуні на терасах були вирубані, побудовано невелику сцену, зону відпочинку та дерев'яні сходи на схил амфітеатру. Зараз пам'ятка знаходиться в не дуже гарному стані, зруйнована частина стін, руйнується цегла.

Відстань від Харкова – майже 80 км. Добиратися можна поїздом до Краснокутська, а звідти автобусом.

Гора Крем’янець

На Харківщині є не тільки пустеля, а й гора. І хоча гора Крем’янець в Ізюмі – не Кіліманджаро, це все ж таки найвищий пік Харківської області висотою 218 метрів над рівнем моря, розташований на правому березі Сіверського Донця.

Гора має багату історію і слугувала природним укріпленням ще з часів Київської Русі. На її схилах розташовані залишки Ізюмської фортеці, збудованої в 1681 році для захисту від татарських набігів, з закладення якої почалася історія міста Ізюма.

На схилах гори розміщена експозиція половецьких кам’яних баб ХІІ століття, знайдених археологами на території Ізюмщини. На жаль, одну з них під час окупації Ізюма в 2022 році розбили росіяни. На вершині гори також є меморіальний комплекс, присвячений подіям Другої світової війни, пам’ятники, присвячені громадянській війні 1917-21 років та Голодомору 1932-33 років.

Відстань від Харкова до Ізюма – близько 80 км, добратися можна на поїзді або автобусі.

Мохнацьке городище

"Городище Мохнач" – це археологічна пам'ятка національного значення, розташована на правому березі річки Сіверський Донець поблизу села Мохнач у Зміївському районі Харківської області. Історія городища охоплює понад тисячу років, починаючи від скіфського періоду.

Мохнацьке городище має багато археологічних пластів, адже на цьому місці історично селилися представники різних культур. Перші оборонні споруди і вали тут були збудовані ще скіфами у IV–III ст. до н.е. У XVII століття частина території почала використовуватися як кладовище. У роки Другої світової війни тут проходила лінія оборони вермахту.

Найзручніше дістатися сюди з Харкова автомобілем, виїхавши в напрямку Змієва. Городище розташоване на високому мисі правого берега Сіверського Дінця, тому останній відрізок шляху доведеться пройти пішки. Дорога до городища проходить через мальовничі ландшафти, що додає подорожі особливого шарму. Тут можна побачити оборонні вали, рови та поперечні лінії, а також археологічні знахідки: фрагменти кераміки, знаряддя праці та інші артефакти, що відображають різні етапи розвитку поселення.

Читайте також: Гомін Дикого поля: Чому імперська легенда про заселення Харківщини – фальсифікація